Звіт про порушення прав людини в Республіці Марій Ел та серед марійського народу
Звітний період: травень 2026 року
Підготовлено: Ліза (ім’я псевдонімізовано з міркувань безпеки)
Ситуація з правами людини в Республіці Марій Ел протягом травня 2026 року продовжує демонструвати системні провали в управлінні, експлуатацію інституцій державного сектору для партійних або особистих вигод, а також стійке нехтування добробутом громад. Останні події підкреслюють триваючу централізацію адміністративної влади, критичне послаблення муніципальної підзвітності та розмивання інституційної нейтральності в межах державних соціальних інфраструктур.
Як спостерігалося в попередніх звітних періодах, практики регіонального управління значною мірою відображають пріоритет адміністративних, комерційних або політичних інтересів над громадською підзвітністю та правовим захистом. Ця траєкторія поглиблює інституційну недовіру, обмежує громадянську автономію та активно сприяє створенню клімату громадянського безсилля серед місцевого населення.
Методологія
Висновки, представлені в цьому звіті, ґрунтуються на моніторингу відкритих джерел регіональних медіа, публікацій у соціальних мережах та заяв місцевих жителів. Де можливо, використовуються кілька джерел та контекстні правові рамки для оцінки потенційних наслідків для прав людини. Звіт не претендує на вичерпність і зосереджується на чотирьох інцидентах, що ілюструють ширші системні моделі адміністративного свавілля, порушень політичних та громадянських прав.
Кейс 1: Фінансова корупція та інституційне недбальство в сфері публічної освіти
У травні 2026 року судові записи підтвердили, що Моркінський районний суд засудив Олексія Олексєєва, директора Янситовської основної школи Моркінського району, за шахрайство. Розслідування встановило, що директор регулярно змушував підлеглих педагогічних працівників здавати особисті кошти під приводом потреб установи в операційній діяльності, які згодом привласнювалися для особистого використання. Суд наклав кримінальний штраф у розмірі 240 000 рублів. Цей інцидент відображає триваючу модель, за якої адміністративні керівники державних інфраструктурних об’єктів використовують ієрархічні структури установ для фінансової експлуатації підлеглих працівників державного сектору. При цьому суд, що відбувся — це скоріш виключення ніж правило
Питання прав людини та управління:
- Зловживання адміністративною владою: експлуатація ієрархічних структур влади в межах державних освітніх закладів для незаконного отримання фінансової вигоди.
- Компрометація освітньої цілісності: відволікання державних ресурсів та інституційної уваги від педагогічних обов’язків у бік корупційних практик.
- Вразливість працівників державного сектору: відсутність надійних, незалежних внутрішніх механізмів захисту підлеглих працівників шкіл від адміністративного примусу та економічної експлуатації.
Відповідні правові та міжнародні стандарти
- Конвенція ООН проти корупції: принципи доброчесності, підзвітності та належного управління державними справами та державним майном.
- Стаття 2 Конституції Російської Федерації: обов’язок держави захищати права і свободи особи від свавільних адміністративних порушень.
- Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (МПЕСКП) — Стаття 7: Право на користування справедливими і сприятливими умовами праці.
Кейс 2: Примусова політична мобілізація та порушення нейтральності в освітніх закладах
У травні 2026 року достовірні громадянські свідчення виявили, що педагогічний персонал публічної школи в Йошкар-Ола піддавався адміністративному примусу, який змушував їх брати участь у внутрішньому попередньому голосуванні (праймериз) політичної партії «Єдина Росія» (Єдина Росія). Адміністрація школи використовувала матеріальну та інституційну залежність працівників, які фінансуються з бюджету, щоб примусити їх до участі в партійно-специфічних передвиборчих процедурах. Ця практика представляє собою системний механізм, за якого публічні освітні ресурси та працівники, які отримують зарплату від держави, інструменталізуються для обслуговування партійних політичних завдань, що безпосередньо порушує статутні трудові гарантії та виборчі свободи.
Питання прав людини:
- Порушення політичної нейтральності: незаконне впровадження партійних політичних кампаній та примусової мобілізації всередині публічної освітньої інфраструктури.
- Примус державних працівників: експлуатація економічної вразливості та професійної залежності для примушення до участі в необов’язкових політичних заходах.
- Посягання на громадянську автономію: придушення основоположного права працівників державного сектору вільно обирати свій рівень участі або неучасті в політичних процесах.
Відповідні правові та міжнародні стандарти
- Стаття 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (МПГПП): Право на вільне формування думок без втручання та свобода від неправомірного впливу.
- Стаття 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (МПГПП): Право на вільну участь у громадських справах без свавільних обмежень.
- Стаття 32 Конституції Російської Федерації та федеральний закон № 67-ФЗ: Правові гарантії абсолютної добровільності щодо участі у виборчих та передвиборчих процедурах.
- Стаття 60 Трудового кодексу Російської Федерації: Заборона вимагати від працівників виконання обов’язків, що виходять за межі їхніх формальних, юридично закріплених трудових договорів.
Кейс 3: Придушення свободи слова та позатериторіальне судове переслідування колишніх виборних посадовців
У травні 2026 року Йошкар-Олинський міський суд наклав адміністративний штраф у розмірі 5000 рублів на Антона Соколова, емігрованого колишнього депутата Йошкар-Олинських зборів, за статтею 20.33 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення (участь у діяльності «небажаної» організації). Переслідування стосувалося публікації від 16 лютого в особистому Telegram-каналі Соколова, де він відтворив новинний репортаж «Idel.Realities» — регіонального проєкту забороненої медіакорпорації «Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа» (RFE/RL) — щодо засудження місцевого громадського активіста. Ця примусова дія є продовженням окремого штрафу в 5000 рублів, накладеного на нього в квітні 2026 року за надання ефірного інтерв’ю позначеному як «небажаний» незалежному каналу «Дождь». Після свого публічного виступу проти військового вторгнення в Україну Соколов був змушений втекти з Росії у 2023 році і був формально визнаний «іноземним агентом» Міністерством юстиції в січні 2024 року.
https://zona.media/news/2026/05/17/sokolov
Питання прав людини:
- Свавільні обмеження свободи слова: зворотне та триваюче застосування законодавства про «небажані організації» для покарання за просте поширення або розповсюдження незалежної журналістської інформації.
- Транснаціональне переслідування політичних дисидентів: систематичне правове та фінансове переслідування колишніх місцевих виборних посадовців, які продовжують займатися громадською діяльністю з-за кордону.
- Озброєння адміністративного права: кумулятивне накладення штрафів для формалізації соціальної та економічної ізоляції державних критиків.
Відповідні правові та міжнародні стандарти
- Стаття 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (МПГПП): Гарантує право на свободу вираження поглядів, включаючи свободу шукати, отримувати та поширювати інформацію та ідеї будь-якого роду, незалежно від кордонів.
- Стаття 29 Конституції Російської Федерації: Гарантує свободу думки і слова, а також прямо забороняє державну цензуру.
Кейс 4: Свавільні дисциплінарні стягнення та системне зловживання правами ув’язнених у виправній колонії № 6
На початку травня 2026 року пенітенціарні органи виправної колонії № 6 (ІК-6) в Йошкар-Олі перевели політичного в’язня Михайла Кулькова до приміщення камерного типу (ПКТ) на фіксований термін п’ять місяців. Суворe дисциплінарне підвищення, здійснене між 11 і 13 травня, було офіційно спровоковане незначним технічним порушенням: відсутністю ідентифікаційного ярлика на виданій тюрмою куртці. Це ескалація ґрунтується на тривалому адміністративному тиску; Кульков перебуває в умовах суворого утримання (СУС) з вересня 2025 року через непідтверджені звинувачення щодо зламаного мобільного телефону, термін яких був продовжений ще на шість місяців у лютому 2026 року через розстебнуту ґудзику на одязі. Кульков утримується в ІК-6 з листопада 2020 року після вкрай спірного вироку на 10 років суворого режиму, винесеного у справі «Мережа» (Сеть) — розслідуванні, яке піддається жорсткій критиці міжнародними спостерігачами через обґрунтовані звинувачення в інституційних тортурах під час досудового ув’язнення.
Питання прав людини:
- Непропорційні карцерні покарання: використання незначних регуляторних порушень (відсутність бейджів, розстебнутий одяг) як юридичних приводів для примусової тривалої ізоляції та підвищення суворості утримання.
- Жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження: виконання кумулятивних, послідовних адміністративних стягнень, спрямованих на заподіяння психологічного страждання та погіршення фізичного стану політичних в’язнів.
- Втручання в основоположні права ув’язнених осіб: більш широка модель інституційної ворожості, включаючи задокументовану історичну перехоплення та утримання зовнішнього листування.
Відповідні правові та міжнародні стандарти
- Стаття 7 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (МПГПП): Встановлює абсолютну заборону тортур або жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
- Стандартні мінімальні правила поводження з ув’язненими ООН (Правила Нельсона Мандели) — Правила 43 та 45: Забороняють свавільні або непропорційні дисциплінарні стягнення та обмежують використання тривалої ізоляції.
- Стаття 21 Конституції Російської Федерації: Вимагає, щоб гідність людини захищалася державою і забороняє принижуюче поводження.
Рекомендації
На основі порушень та ризиків, задокументованих у травні 2026 року, рекомендується вжити таких дій:
- Забезпечити політичну нейтральність у державному управлінні: відокремити структури політичних партій від державних соціальних інфраструктур, що фінансуються з бюджету, та гарантувати захист працівників державного сектору від примусової політичної мобілізації.
- Посилити антикорупційні механізми та захист працівників: гарантувати змістовні громадські консультації перед прийняттям рішень про зонування або перекласифікацію земель.
- Захистити громадянське вираження: забезпечити можливість для жителів публічно критикувати громадські послуги та адміністративні рішення без страху відплати або адміністративного тиску.