Звіт за серпень 2026 Кабардино-Балкарія

Звіт про порушення прав людини в Кабардино-Балкарії

Серпень 2026 року
Хава Бештоєва

Комплексний аналіз матеріалів незалежних ЗМІ, моніторингових інтернет-ресурсів та офіційних заяв громадян за серпень 2026 року свідчить про незворотну тенденцію до масштабного обмеження прав і свобод людини з боку органів державної влади та силових відомств у Кабардино-Балкарії, Карачаєво-Черкесії та Адигеї. Задокументовані в звітний період прецеденти вказують на скоординований характер правозастосовної практики, ключовими елементами якої стали політично мотивований тиск на лідерів громадської думки, прямі репресії проти правозахисної спільноти, фабрикація обвинувальних матеріалів і системне зневажання права на справедливе правосуддя. Масштаб і глибина зафіксованих порушень фундаментальних конституційних гарантій підкреслюють критичну необхідність консолідації зусиль незалежних правозахисних інститутів для моніторингу ситуації та захисту громадян у республіках макрорегіону.

Аналіз правозахисної обстановки вказує на те, що найбільша кількість системних порушень прав людини припадає на Кабардино-Балкарську республіку:

Цикл переслідувань за «антивоєнними» статтями

За відео, опубліковане у WhatsApp, Нальчикський міськсуд визнав жителя Нальчика Шахіна Шихмурадова винним у дискредитації збройних сил РФ і оштрафував його на 30 тисяч рублів.
Згідно з матеріалами справи, він зняв відео, на якому закликав до публічних дій, спрямованих на дискредитацію армії, а потім надіслав ролик у групу в месенджері.
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/425420
За відео, опубліковане у WhatsApp, Нальчикський міський суд визнав Азамата Балкізова винним у дискредитації збройних сил РФ і оштрафував його на 30 тисяч рублів.
Згідно з матеріалами справи, житель Нальчика Азамат Балкізов розмістив у месенджері відео, зміст якого силовики визнали дискредитуючим армію. Вони склали протокол щодо Балкізова і направили матеріали до суду.
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/425443
За пост, опублікований в Instagram, Урванський райсуд визнав Іслама Жанова винним у дискредитації збройних сил РФ і оштрафував його на 30 тисяч рублів.
Згідно з матеріалами справи, 18 березня 2022 року житель Урванського району Іслам Жанов опублікував у спільноті «Позитив Нальчик» в Instagram пост, який силовики розцінили як спрямований на дискредитацію армії.
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/425479
З ненаведених публічно причин суд у Нальчику оштрафував місцевого жителя Едуарда Удовидченка, визнавши його винним у дискредитації військових.
Співробітники правоохоронних органів склали щодо жителя Нальчика Едуарда Удовидченка протокол про дискредитацію армії, а потім направили матеріали до суду.
Нальчикський міський суд визнав Удовидченка винним за статтею 20.3.3 КпАП РФ «Дискредитація збройних сил РФ» і оштрафував його, повідомляється в картці справи, опублікованій на сайті суду.
У судових матеріалах при цьому не вказано, за що силовики склали протокол щодо Удовидченка, а також не наведено подробиць у справі.
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/425902

Правозастосовна практика за статтею 20.3.3 КпАП РФ (дискредитація Збройних сил РФ) у Кабардино-Балкарській Республіці за звітний період демонструє стійкий цикл переслідувань громадян за висловлення думки в цифровому просторі. При цьому в низці випадків приводом для переслідування стає поширення відеозаписів усередині закритих або напівприватних груп у месенджері WhatsApp. Інкримінування «публічних дій» за активність у приватних чатах месенджерів розмиває саме юридичне поняття публічності і вторгається у сферу таємниці особистого листування.

Факт ретроспективного переслідування оголює випадки накладення штрафів за публікації 2022 року, вказуючи на триваючу практику моніторингу силовиками архівних записів багаторічної давності. Кваліфікація старих публікацій як триваючих правопорушень створює для громадян ситуацію перманентної правової вразливості.

Описаний конвеєрний характер розгляду справ за ст. 20.3.3 КпАП РФ у регіоні формує атмосферу тотального самоцензурування серед населення, обмежує гарантовану Конституцією РФ свободу слова і вимагає від правозахисних інститутів посиленого моніторингу на предмет недопущення автоматичного переведення цих адміністративних справ у площину кримінального переслідування за повторними статтями.

Винятки:

Нальчикський міськсуд через порушення повернув силовикам справу про дискредитацію армії.
Згідно з матеріалами справи, силовики в Нальчику склали протокол про дискредитацію армії щодо місцевого жителя Павла Улімбегова і направили матеріали до суду. Однак суддя відмовився розглядати справу і повернув її силовикам.
«Для усунення виявлених недоліків і порушень <…> протокол та інші додані до нього матеріали справи підлягають поверненню, оскільки неправильне оформлення матеріалів справи і, відповідно, його неповнота не можуть бути заповнені під час розгляду», — сказано в картці справи, опублікованій на сайті суду.
У матеріалах справи не наведено інформації про те, у зв’язку з чим силовики склали протокол на Улімбегова.
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/425636

Юриста і блогера Іллю Ремесло повернули з психіатричної лікарні назад до СІЗО

Нагадаємо, уродженець Нальчика, провладний юрист і блогер Ілля Ремесло в березні 2026 року опублікував пости з різкою критикою Володимира Путіна. Пізніше його госпіталізували до міської психіатричної лікарні № 3 ім. Скворцова-Степанова в Санкт-Петербурзі. У медіа та Telegram-каналах обговорювали, що це могло бути спробою уникнути кримінального переслідування.
https://meduza.io/feature/2026/03/19/bloger-i-donoschik-ilya-remeslo-vystupivshiy-protiv-putina-okazalsya-v-psihiatricheskoy-bolnitse

17 липня Ремесло був затриманий за обвинуваченням у поширенні фейків про армію з мотиву політичної ненависті, того ж дня суд у Москві заарештував його на два місяці.
https://meduza.io/feature/2026/03/19/bloger-i-donoschik-ilya-remeslo-vystupivshiy-protiv-putina-okazalsya-v-psihiatricheskoy-bolnitse

Наприкінці липня з СІЗО Іллю Ремесло перевели до Москви до Національного медичного дослідницького центру психіатрії та наркології імені В. П. Сербського для проведення судової психолого-психіатричної експертизи.
https://www.kommersant.ru/doc/8845129

24 серпня 2026 року ТАСС з посиланням на адвоката обвинуваченого Сергія Бадамшина повідомили, що Іллю Ремесло перевели з Інституту імені Сербського до СІЗО.
https://www.zaks.ru/new/archive/view/268415

Ремесло перевели назад до СІЗО № 7 міста Москви. В інституті щодо блогера була проведена стаціонарна психолого-психіатрична судова експертиза, за підсумками якої його визнали осудним.
https://www.instagram.com/reels/DcjFzpMzIVD/

У підсумку уродженцю Нальчика блогеру Іллі Ремесло не вдалося домогтися визнання арешту у справі про поширення фейків про армію незаконним.

Московський міський суд визнав законним рішення Басманного суду Москви про арешт блогера Іллі Ремесло, якого обвинувачують у поширенні фейків про збройні сили РФ, повідомило ТАСС.

«Постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги — без задоволення», — сказано в рішенні суду.

Засідання пройшло в закритому режимі і тривало близько 20 хвилин, журналістів пустили лише на оголошення підсумкового рішення. Ремесло намагався щось сказати журналістам в очікуванні підсумку, але звук на трансляції з СІЗО був вимкнений.

Після закінчення засідання Ремесло відключили від відеозв’язку, але потім вирішили підключити, оскільки суддя не запитала, чи зрозуміле йому рішення. «Дякую за увагу до моєї справи. Росія буде вільною!» — заявив блогер.

Блогер залишиться в слідчому ізоляторі щонайменше до 16 вересня 2026 року, поки матеріали його справи готують до передачі до Басманного суду Москви.
https://www.dw.com/ru/kritikovavsego-putina-blogera-remeslo-otpravili-v-sizo-posle-ekspertizy-u-psihiatrov/a-78491205

Продовження арешту відомому прокремлівському блогеру і юристу Іллі Ремесло, який сам тривалий час спеціалізувався на скаргах і доносах проти опозиціонерів, стало яскравим прикладом роботи запущеного «маховика репресій», який тепер почав поглинати і самих Z-патріотів.

Ситуація з його арештом і відправкою на психіатричну експертизу демонструє важливі зміни в державній політиці контролю за інформаційним полем:

Маніпуляція каральною психіатрією: Направлення Іллі Ремесло до психіатричного стаціонару для проведення комплексної експертизи після того, як він «допустив критику», є відродженням радянських практик ізоляції. У правовій системі це використовується адміністрацією силовиків для психологічного тиску на обвинуваченого, підриву його авторитету і створення бар’єру для повноцінного захисту.
Ліквідація «монополії на критику»: Ця справа показує, що статус лояльного державі спікера більше не гарантує недоторканності. Щойно Z-блогери виходять за рамки жорстко узгоджених Кремлем тем (чи то критика Міноборони, корупції, постачання чи стратегії на СВО), вони миттєво прирівнюються до системної опозиції. Проти Ремесло були застосовані рівно ті самі інструменти (включно зі статтею про «фейки про армію» і продовженням утримання під вартою), які він сам схвалював щодо інших громадян.
Показовий процес для середовища: Утримання Ремесло під вартою (продовжене Басманним судом до 10 жовтня), попри його колишні заслуги перед системою, покликане стати сигналом для всієї спільноти військових блогерів і «патріотичних» лідерів думок. Держава ясно дає зрозуміти, що будь-яка несанкціонована рефлексія чи критика дій влади зсередини Z-табору буде припинятися максимально жорстко, аж до повного позбавлення волі.

Цикл переслідувань за активізм і правозахисну діяльність

Верховний суд Кабардино-Балкарії залишив вирок Ахмеду Погорову без змін

У листопаді 2025 року Нальчикський міський суд у закритому режимі виніс вердикт співголові Всесвітнього конгресу інгушського народу Ахмеду Погорову, призначивши йому покарання у вигляді дев’яти років позбавлення волі в колонії загального режиму. Політику інкримінували організацію насильства проти представників влади під час протестів у Магасі та участь в екстремістському співтоваристві. Окрім тюремного терміну, суд позбавив його державних звань і нагород, однак, за свідченням родичів і близьких, цей крок жодним чином не похитнув глибокої поваги та авторитету, якими Погоров користується серед жителів Інгушетії.

У серпні 2026 року Верховний суд Кабардино-Балкарії, вивчивши апеляційну скаргу колишнього міністра внутрішніх справ Інгушетії Ахмеда Погорова, визнав рішення законним і залишив дев’ятирічний термін у силі. Сторона захисту категорично не згодна з цим рішенням, наполягаючи на тому, що під час розгляду справи про інгушські протести та екстремістське співтовариство суд першої інстанції допустив фундаментальні процесуальні порушення.

Ахмед Погоров — у минулому керівник МВС Інгушетії та один із лідерів Всесвітнього конгресу інгушського народу. Тривалий час він перебував у федеральному розшуку через зіткнення між громадянськими активістами та силовиками на березневому мітингу в Магасі 2019 року. Ще до винесення судового рішення Росфінмоніторинг вніс Погорова до реєстру екстремістів і терористів. Представники правозахисної спільноти назвали цей крок грубим порушенням презумпції невинуватості, яке з самого початку визначило жорсткий обвинувальний ухил усього процесу.

Адвокат детально перелічив грубі процесуальні порушення, що супроводжували судовий розгляд. Найбільш прецедентним стало те, що після видалення Погорова із зали суду засідання тривали без його участі протягом восьми місяців і десяти днів, за які за відсутності обвинуваченого відбулося 108 судових слухань. Окрім цього, захист заявив про обмеження права на захист, оскільки засудженому так і не надали можливості в повному обсязі вивчити матеріали своєї кримінальної справи для підготовки до апеляційного процесу. За переконанням адвокатів, вердикт Нальчикського міського суду фактично скопійовано з вироку Кисловодського міського суду від 2021 року, винесеного іншим лідерам інгушської опозиції. При цьому матеріали щодо самого Погорова спочатку ізолювали в окреме провадження, і їх самостійний розгляд затягнувся майже на два з половиною роки.

Нагадаємо, що ключові фігури інгушського протесту — сім громадянських активістів — раніше були засуджені за створення та участь в екстремістському співтоваристві. У грудні 2021 року суд призначив Ахмеду Барахоєву, Мусі Мальсагову та Малсагу Ужахову по дев’ять років ув’язнення; Ісмаїл Нальгієв, Багаудін Хаутієв і Барах Чемурзієв отримали по вісім років, а Заріфа Саутієва — сім із половиною років колонії.

Захист політв’язнів намагався оскаржити у Верховному суді РФ жорсткі обмеження, що накладаються на активістів після їхнього майбутнього звільнення, однак вища інстанція відмовилася приймати скаргу до розгляду.

Витоком цього масштабного політичного переслідування стали події 26 березня 2019 року, коли в Магасі розпочався масовий, спочатку схвалений владою мітинг. Попри те, що узгоджений час закінчувався ввечері, демонстранти вирішили залишитися на площі на ніч, після чого вранці 27 березня 2019 року силовики здійснили жорсткий силовий розгін мирної акції.

Ахмед Погоров став восьмим фігурантом «інгушської справи», засудженим до тривалого терміну ув’язнення.
https://www.svoboda.org/a/sud-ostavil-v-sile-prigovor-eks-glave-mvd-po-ingushetii-ahmedu-pogorovu/33825256.html

Аналіз судового процесу щодо Ахмеда Погорова та інших лідерів інгушського протесту виявляє грубі, безпрецедентні відступи від стандартів справедливого правосуддя та принципу змагальності сторін. Проведення 108 судових засідань протягом понад 8 місяців за відсутності видаленого із зали підсудного позбавило його фундаментального права на особисту участь у судовому розгляді та прямий захист від висунутого обвинувачення. Ситуація ускладнилася обмеженням доступу до матеріалів справи перед апеляційним розглядом, а також ознаками текстуального запозичення (плагіату) судового рішення з більш ранніх вироків у «інгушській справі», що ставить під сумнів самостійність, об’єктивність і неупередженість суду першої інстанції.

Відмова Верховного суду РФ розглядати скаргу на постпенітенціарні обмеження для вже засуджених активістів закріплює практику безстрокового адміністративного тиску на громадянських лідерів навіть після відбуття ними основного покарання. У сукупності ці факти дозволяють кваліфікувати переслідування керівництва Всесвітнього конгресу інгушського народу як скоординовану кампанію, спрямовану на придушення законного права громадян на мирні зібрання та висловлення незгоди з діями виконавчої влади.

Активісти та правозахисники звернулися до Генерального прокурора РФ із закликом захистити вчену Ларису Тупцокову від абсурдних обвинувачень

Лариса Тупцокова є професійною журналісткою, філологом і викладачем черкеської мови. У жовтні 2025 року вона заявила, що співробітники правоохоронних органів організували обшуки в батьківському будинку на території Адигеї та піддали допитам членів її сім’ї в рамках розслідування кримінальної справи про екстремістську діяльність. Кілька раніше, наприкінці вересня, Тупцокова, яка наразі проживає в Грузії, отримала інформацію про те, що в Російській Федерації проти неї офіційно порушено кримінальну справу за екстремістською статтею. Цим подіям передувала поява в мережі інтернет (приблизно за місяць до цього) підробленого веб-ресурсу Черкеського культурного центру в Тбілісі, раніше визнаного екстремістським, на якому від імені Лариси Тупцокової поширювалися різні публікації.

У серпні 2026 року на офіційному порталі Кабардино-Балкарського правозахисного центру було розміщено відкрите звернення представників черкеської активістської спільноти, адресоване Генеральному прокурору Російської Федерації, з вимогою звернути увагу на триваюче переслідування Лариси Тупцокової.

«Ми, представники черкеської громадськості, діячі науки і культури, звертаємося до Вас у зв’язку з вопіючим випадком неправосудного кримінального переслідування, яке вже отримало широкий суспільний резонанс як у Російській Федерації, так і за її межами. Йдеться про справу щодо визнаного вченого-філолога, викладача рідної мови, поета і перекладачки Лариси Тупцокової, якій інкримінується участь у діяльності організації, визнаної екстремістською», — йдеться у зверненні.

Автори звернення підкреслили, що захиснику Лариси Тупцокової нарешті з’явилася можливість вивчити матеріали кримінальної справи. Детальний аналіз цих документів наочно продемонстрував, що «кримінальне переслідування повністю позбавлене фактичної бази і спирається на умисні викривлення реальності». «Цей процес є не плодом чесного розслідування, а навмисною фабрикацією обвинувального висновку з метою переведення в кримінальну площину абсолютно законної просвітницької діяльності спеціаліста, чия єдина «провина» полягає у збереженні рідної культури і мови. Текст постанови про притягнення як обвинуваченої переповнений фактичними неточностями, кожна з яких легко анулюється офіційними державними актами. Насамперед слідчі органи цілеспрямовано викривляють юридичний статус Черкеського культурного центру в Тбілісі (внесеного в РФ до реєстру екстремістських структур), співробітницею якого була Тупцокова. Силовики позиціонують його як «іноземну неурядову некомерційну організацію», хоча в реальності цей центр є легальною державною установою, інтегрованою в структуру Міністерства культури Грузії, що прямо доводиться офіційними урядовими даними і не підлягає сумніву. Більше того, Верховний суд Російської Федерації наклав заборону на екстремістське об’єднання з абсолютно іншою назвою, однак слідство вперто ігнорує об’єктивні факти і продовжує просувати свою помилкову правову кваліфікацію», — констатували правозахисники.

Крім того, Тупцоковій приписується статус старшого наукового співробітника, якого вона насправді ніколи не мала, а також заявляється, нібито вона продовжує свою діяльність у центрі досі. Однак, виходячи з офіційного контракту і розпорядження про звільнення від 27 серпня 2024 року, вона була звичайним спеціалістом і розірвала трудові відносини задовго до того, як Верховний суд Росії в червні 2024 року виніс рішення про заборону організації як екстремістської. Фактично її робота в цій установі припинилася ще восени 2023 року. З цього випливає, що інкримінована їй участь у діяльності структури після отримання нею статусу екстремістської хронологічно неможлива і повністю спростовується документами. Так само абсурдною виглядає ситуація з покладенням на Тупцокову відповідальності за створення проєкту Circassian Media. Слідчі органи, навмисно або через халатність, називають її засновником цієї платформи, попри те, що автором і керівником проєкту виступає зовсім інша людина», — резюмували правозахисники, окремо вказавши на те, що «в матеріалах слідства не наведено жодного конкретного посилання на статті, інтерв’ю чи медіаматеріали, які містили б заклики до протиправної діяльності».

«Не наведено жодної цитати, не вказано, чи проводилася лінгвістична або політологічна експертиза цих матеріалів, не названі докази, на підставі яких слідство робить такі серйозні висновки. Таке побудова обвинувачення є прямим порушенням принципу конкретності та обґрунтованості, передбаченого кримінально-процесуальним законом», — відзначили вони.

Автори звернення підкреслили, що викривлені навіть особисті дані, так, у постанові стверджується, що у Тупцокової немає неповнолітніх дітей, тоді як вона є матір’ю трьох дітей, один з яких — громадянка Російської Федерації, і цей факт підтверджений свідоцтвами про народження.

«Також слідство заявляє, що вона виїхала з Росії у 2017 році для здійснення екстремістської діяльності, однак документально підтверджено, що вона проживає в Грузії з 2011 року у зв’язку з укладенням шлюбу з громадянином Грузії, що засвідчено свідоцтвом про шлюб від 10 лютого 2012 року, і всі її подальші поїздки до Російської Федерації мали виключно особистий характер. Твердження про те, що вона переховується від слідства, також не відповідає дійсності, оскільки вона не змінювала місце проживання, не змінювала паспортних даних, а її контактний номер телефону залишався незмінним з 2011 року і був доступний у публічному просторі. Слідство мало всі можливості для зв’язку з нею, але воліло піти шляхом заочного арешту і оголошення в розшук, що є явним зловживанням процесуальними правами», — йдеться у зверненні.

Повна відсутність у матеріалах справи предметних доказів, профільних експертних висновків і навіть елементарних цитат з інкримінованих висловлювань прямо свідчить про те, що об’єктивна сторона інкримінованого злочину була сконструйована штучно. Весь масив обвинувачення базується на систематичній і навмисній підміні реальних фактів — починаючи від офіційного статусу самої організації і займаної обвинуваченою посади, закінчуючи викривленням відомостей про її сімейний стан і точні дати переїзду за кордон, резюмували правозахисники.

«Кожен значущий пункт обвинувачення спростовується офіційними документами, які Тупцокова вже передала своєму адвокату і які готові бути представленими в будь-який момент. Відсутність у справі конкретних доказів, експертних висновків і навіть простих цитат інкримінованих висловлювань свідчить про те, що об’єктивна сторона злочину просто сконструйована штучно. Нам, як представникам громадськості, очевидна справжня причина того, що відбувається. Це не боротьба з екстремізмом, а політично мотивована акція, спрямована на дискримінацію черкеського національного руху і криміналізацію вчених і діячів культури, які зберігають рідну мову та історичну пам’ять», — вказали автори звернення.

Правозахисники особливо підкреслили, що Лариса Тупцокова є одним із найавторитетніших представників черкеської інтелігенції, чиї просвітницькі праці заслужили глибоке визнання як на батьківщині, так і серед численної зарубіжної діаспори. Численні звернення на її підтримку, що надійшли від черкеських асоціацій і видатних громадських діячів з різних країн світу, наочно демонструють міжнародний масштаб і очевидність тієї несправедливості, з якою зіткнулася дослідниця.

Близько 30 відомих правозахисників і громадянських активістів, які представляють Адигею, Кабардино-Балкарію, Карачаєво-Черкесію та Краснодарський край, виступили з консолідованою вимогою негайно закрити кримінальну справу проти Тупцокової у зв’язку з повною відсутністю самої події злочину. Автори колективної заяви окремо виділили її неоціненний внесок у справу збереження і розвитку рідної мови, а також попередили, що це переслідування ризикує перетворитися на небезпечний прецедент для репресій проти будь-яких інших осіб, які в різні роки легально взаємодіяли з Черкеським культурним центром у Тбілісі.

«Ми змушені констатувати, що ця кримінальна справа є прикладом найгрубішої судової і слідчої помилки, що межує з фальсифікацією. Кримінальне переслідування здійснюється за дії, яких обвинувачена не вчиняла, а сама фабула справи не відповідає фактичним обставинам жодного з ключових елементів складу злочину», — вказали вони, відзначивши, що виникає «небезпечний прецедент, коли культурна діяльність, наукові дослідження і літературна творчість можуть бути довільно оголошені злочином».

«Звертаємося до Вас як до вищої посадової особи органів прокуратури Російської Федерації, уповноваженої здійснювати нагляд за точним і однаковим виконанням законів під час дізнання і попереднього слідства. Переконані, що направлення цієї кримінальної справи до суду спричинить за собою не просто судову помилку, а свідому легітимацію завідомо неправдивих обвинувачень, що недопустимо як з позицій суворого дотримання закону, так і з точки зору фундаментальних принципів справедливості. У зв’язку з цим просимо Вас негайно провести перевірку всіх викладених у зверненні обставин, дати належну оцінку діям слідчих, які допустили найгрубіші фактичні помилки і проігнорували очевидні документальні докази. Також просимо вжити заходів прокурорського реагування, передбачених законом, і припинити кримінальне переслідування Лариси Тупцокової у зв’язку з відсутністю як події злочину, так і складу злочину в її діях. Переконані, що лише Ваше пряме втручання здатне зупинити вопіюче свавілля і відновити зневажену справедливість», — констатували автори звернення.

Під ним підписалися голова Кабардино-Балкарського відділення «Російської Асоціації жертв політичних репресій» (Нальчик) Маркс Шахмурзов, голова Кабардино-Балкарського регіонального правозахисного центру (Нальчик) Валерій Хатажуков, полковник поліції у відставці, почесний співробітник МВС РФ Рамазан Ачмізов, громадські діячі Руслан Гвашев (селище Лазарєвське, Сочі), Альберт Адамоков і Мухамед Черкесов (Черкеськ), Руслан Ачміз (Майкоп), Алік Шашев, Ісмел Мешев і Азамат Шорманов (Нальчик), заслужений працівник культури Республіки Адигея Абід Гісса (Майкоп), учитель адигейської мови Даханагу Ачох (Туапсе), художник Заудін Токов (Нальчик), народний художник Республіки Адигея і заслужений художник КЧР Абдуллах Берсіров і заслужений лікар РФ Байзет Схаляхо.

https://zapravakbr.ru/obrashchenie-cherkesskoi-obshchestvennosti-k-generalnomu-prokuroru-rf-s-prizyvom-zashchitit-uchenuyu-larisu-tupcokovu-ot-absurdnyh-obvinenii/
https://www.svoboda.org/a/doroga-domoy-zakryta-za-chto-presleduyut-cherkesskuyu-zhurnalistku/33837706.html

Кримінальне переслідування Л. Тупцокової має ознаки штучного конструювання складу злочину та грубого порушення стандартів законності з таких підстав:

Порушення принципу хронологічної наступності: Інкримінування участі в діяльності «екстремістської організації» (ст. 282.2 КК РФ) хронологічно неможливе, оскільки трудові відносини Тупцокової з Черкеським культурним центром у Тбілісі були офіційно припинені в серпні 2024 року, тобто задовго до набрання чинності рішенням Верховного суду РФ про визнання організації екстремістською. Закон не має зворотної сили (ст. 10 КК РФ).
Фальсифікація об’єктивної сторони злочину: Обвинувачення будується на підміні юридичного статусу організації (державна установа Мінкультури Грузії позиціонується як іноземна НПО) та приписуванні обвинуваченій чужого авторства (проєкт Circassian Media), посад і анкетних даних. У матеріалах справи повністю відсутні конкретні факти, цитати чи експертні висновки, що підтверджують вчинення протиправних діянь.
Використання цифрових фальсифікацій (спойлерів): Порушенню справи передувало створення фейкового сайту-двійника організації, що вказує на скоординовану кампанію з фабрикації цифрових доказів і створення хибних приводів для переслідування.

Переслідування Лариси Тупцокової має виражений політичний характер і спрямоване на криміналізацію легальної міжнародної культурно-просвітницької діяльності. Справа створює небезпечний прецедент «колективної вини» для будь-яких представників черкеської інтелігенції та діаспори, які будь-коли співпрацювали з культурними інститутами Грузії.

Неправомірні дії силовиків щодо правозахисника Валерія Хатажукова

Прикордонний контроль у міжнародному аеропорту Мінеральних Вод понад дві години утримував керівника Кабардино-Балкарського правозахисного центру Валерія Хатажукова, влаштувавши йому допит про його професійну діяльність і контакти в Туреччині.

Правозахисник повертався зі Стамбула, де проходив складне медичне лікування — операцію з видалення злоякісного новоутворення. Як відзначив сам Хатажуков, він у повному обсязі відповів на стандартні запитання співробітників прикордонної служби про цілі свого візиту за кордон і надав офіційні виписки з турецького госпіталю. Однак силовики не обмежилися перевіркою медичних довідок і перейшли до розпитувань про внутрішню роботу правозахисної організації, а також спробували з’ясувати, чи відвідували його в палаті турецькі громадяни.

У зв’язку з неправомірним тиском і перевищенням повноважень з боку співробітників відомства в Мінводах Валерій Хатажуков направив офіційну скаргу на ім’я Генерального прокурора Російської Федерації.

Представники відомства категорично відмовилися повідомляти свої прізвища і демонструвати службові документи, пославшись лише на умовний ідентифікаційний код «ВН-0071», а двогодинне утримання аргументували абстрактним посиланням на проведення військової операції. У тексті офіційної скарги, розміщеної на порталі правозахисного центру Кабардино-Балкарії, Хатажуков підкреслює, що жодних законних процесуальних рішень про його адміністративне затримання силовиками не приймалося, так само як і не було об’єктивних ознак вчинення ним будь-якого правопорушення.

Подібні дії співробітників прикордонної служби керівник центру кваліфікував як пряме зневажання статей 22, 23 і 24 Конституції РФ, що гарантують громадянам свободу, особисту недоторканність, захист приватного життя і встановлюють жорстку заборону на збір конфіденційної інформації про людину без її особистої згоди. Примусовий збір відомостей про професійну правозахисну активність і особисті зв’язки повністю виходить за рамки цілей прикордонного контролю, регламентованих федеральним законодавством, а саме позбавлення свободи пересування не мало під собою законних підстав для затримання. За підтвердження зазначених фактів те, що сталося, має бути розцінене як кримінально каране перевищення посадових повноважень.

У своєму зверненні Хатажуков вимагає ініціювати службове розслідування для виявлення персональних даних посадових осіб, які переховуються під шифром «ВН-0071». Як доказова база до заяви додані офіційні копії медичних свідоцтв зі стамбульського онкологічного центру.

Подібні жорсткі фільтраційні заходи в міжнародному аеропорту Мінеральних Вод набули системного характеру, регулярно зачіпаючи як постійних жителів Кабардино-Балкарії, так і представників російської черкеської діаспори, які прибувають з Туреччини та інших держав, констатує керівник центру. За його глибоким переконанням, така вибіркова і упереджена увага силових структур до громадян, які повертаються з-за кордону, не лише порушує їхні законні права, а й завдає серйозної репутаційної шкоди Російській Федерації, дискредитуючи її статус як правової держави.

https://zapravakbr.ru/valerii-hatazhukov-bolee-dvuh-chasov-v-aeroportu-mineralnye-vody-posle-operacii-v-stambule-sotrudniki-pogranichnoi-sluzhby-vypytyvali-moi-svyazi-v-turcii-i-podrobnosti-svyazannye-s-moei-pravozashchitn/
https://memorialcenter.org/ru/news/v-minvodah-pogranichniki-uderzhivali-70-letnego-pravozashhitnika

Голова Комітету «Громадянське сприяння» Світлана Ганнушкіна, коментуючи ситуацію, відзначила, що має місце «доволі великий потік скарг про те, що людей не пропускають через кордон у Росії, загалом, без жодних підстав. Вісімдесятирічну жінку не пропустили при тому, що вона регулярно жила в Росії у доньки — російської громадянки. Вона, за їхніми словами, становить «небезпеку для обороноздатності Російської Федерації». Уявляєте, бабуся, яка є загрозою для обороноздатності. Також не дозволили повернутися студенту, який навчався в РФ. У відповідь на наші нові звернення нарешті відповіли: «Рекомендуємо повторити спробу в’їзду до Російської Федерації після закінчення СВО», — розповіла вона.

Представник Правозахисного центру КБР Заур Шокуєв вважає, що ймовірність того, що під час прокурорської перевірки будуть встановлені конкретні посадові особи, причетні до цього інциденту, як показує практика, вкрай мала.

На думку правозахисника, значущість прокурорської оцінки визначається не приватним характером інциденту, на що вказує у своїй заяві Хатажуков, а системністю практики прикордонників.

Активістка з Нальчика Ольга Бегретова поскаржилася на примусову дактилоскопію в аеропорту Мінеральних Вод у листопаді 2022 року. Слідство не вбачало порушень у діях прикордонників. Бегретова звернулася до військового суду в П’ятигорську з вимогою зобов’язати слідство порушити справу проти співробітників прикордонної служби, однак суд визнав законними і дії прикордонників, і відмову слідства розслідувати інцидент. Після цього активістка вимагала визнати незаконною відмову республіканського УФСБ надати зібрану про неї інформацію. Нальчикський міський суд, пославшись на державну таємницю, у позові відмовив, Верховний суд Кабардино-Балкарії залишив це рішення в силі. У листопаді 2024 року Бегретова вимагала провести перевірку, щоб усунути суперечності в заявах представників Прикордонного управління ФСБ по Кабардино-Балкарії. Відповіді вона не отримала і поскаржилася до Військового слідчого управління СК по Південному військовому округу на бездіяльність 55-го військового слідчого відділу.

https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/426133

Інцидент із примусовим утриманням і допитом В. Хатажукова в аеропорту Мінеральних Вод містить ознаки грубого порушення конституційних прав громадянина та перевищення посадових повноважень співробітниками Прикордонної служби ФСБ РФ. Описаний інцидент вимагає проведення службової перевірки органами військової прокуратури для встановлення особистостей співробітників і правової кваліфікації їхніх дій. Практика необґрунтованих фільтраційних заходів щодо активістів підриває конституційні основи правової держави.

Смерть черкеського репатріанта Нурдина Карафа та відмова силовиків видавати тіло родичам

Жителя Нальчика Халіда Карафа, який приїхав до Росії як репатріант із Сирії, його дружину і доньку викликали до ФСБ після того, як чоловік намагався з’ясувати долю зниклого сина. Халіду погрожували, що сина і його самого «відправлять на СВО в штурмовики», а пізніше повідомили, що його син мертвий.

На думку батька, причиною затримання Нурдина могли стати його власні пости і коментарі в соціальних мережах. «Я писав і пишу правду», — підкреслив Караф.

Пізно ввечері 5 серпня один із активістів черкеської організації, який говорив на умовах анонімності, повідомив кореспонденту «Кавказького вузла», що Халіда Карафа, його дружину і доньку викликали до ФСБ. Там членам сім’ї заявили, що Нурдин Караф мертвий.

У цей період батька Нурдина, за повідомленнями, змусили записати відео, в якому стверджується, що його син добровільно служив контрактником у російських збройних силах. Черкеські активісти, знайомі зі справою, рішуче відкидають це твердження. Вони стверджують, що Нурдин не був солдатом-контрактником і що записана заява його батька була зроблена під примусом. Тому вони стверджують, що відео не може розглядатися як добровільний або достовірний звіт про військовий статус Нурдина чи обставини його зникнення.

«Наскільки я знаю, зараз вони намагатимуться зробити так, щоб Халід записав спростування своїх заяв про зникнення сина. Сам він намагається домогтися, щоб йому віддали тіло сина», — підкреслив активіст.

https://sovanews.tv/2026/08/17/propavshij-sirijskij-cherkes-mog-byt-zamuchen-do-smerti-v-rossijskoj-armii-zayavlyayut-aktivisty
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/425525

За інформацією інтернет-ресурсу «justicefornorthcaucasus.info», згідно з джерелами, близькими до російських спецслужб, Нурдин фактично був насильницьки мобілізований російськими військовими і мав бути відправлений воювати на український фронт. Джерела вказують, що він чинив опір відправленню на війну і згодом був доставлений до мобілізаційного табору, місцезнаходження якого залишається невідомим.

Повідомляється, що Нурдин піддавався жорстоким тортурам у таборі. Вважається, що він помер у результаті тортур, яким його піддали через його опір примусовій мобілізації.

Circassian Young Man Nurdin Karaf Reportedly Killed Under Torture

Згодом його сім’ї повідомили про його смерть і показали фотографії його тіла. Однак у видачі тіла Нурдина Карафа родичам було відмовлено. Звіт судово-медичної експертизи або прозоре офіційне пояснення обставин і точної причини його смерті не були оприлюднені, альтернативне розтин не видається можливим з огляду на відсутність доступу до тіла.

Джерела, знайомі зі справою, висловили стурбованість тим, що тіло може зберігатися протягом тривалого періоду. Така затримка може призвести до того, що можливі сліди тортур — особливо пошкодження м’яких тканин — та інші судові докази погіршаться або їх буде важче ідентифікувати, що потенційно поставить під загрозу незалежне встановлення причини та обставин смерті Нурдина.

https://www.icpc-circassia.org/news-and-updates/circassian-young-man-nurdin-karaf-reportedly-killed-under-torture?fbclid=IwY2xjawTpcXBwZG9mBWV4dG4DYWVtAjExAHNydGMGYXBwX2lkEDIyMjAzOTE3ODgyMDA4OTIAAR6F82jE7j8tR9yIed3yngoFjQsEvSoV0lRGJp0LYS2tdmLbEcuLdXiblnetmA_aem_rX7QdPPMgguXVFdX97zNjw

Повідомлення про відмову видати тіло посилило негативний резонанс у черкеських громадах. Також виникли підозри, що затримка може бути спрямована на те, щоб перешкодити проведенню незалежного патологоанатомічного дослідження і не допустити ефективного документування травм, які могли б встановити причину смерті Нурдина.

Черкеські активісти закликають до негайного повернення тіла Нурдина його сім’ї, до збереження всіх можливих доказів і до незалежного розслідування його примусової мобілізації, повідомлень про тортури та смерті.

Повідомлення про тортури, смерті під час утримання під вартою та інші серйозні порушення прав людини в російських місцях утримання під вартою неодноразово документувалися правозахисними організаціями. На цьому тлі твердження про смерть Нурдина Карафа і повідомлення про примус його сім’ї вимагають незалежного і прозорого розслідування.

Правозахисники та експерти опублікували звернення, вимагаючи від влади та силових відомств Російської Федерації дотримання закону РФ «Про поховання і похоронну справу», згідно з яким родичі мають безумовне право на отримання тіла померлого для проведення обрядів щонайменше, а також офіційного медичного свідоцтва про смерть із зазначенням точної причини та результатів судово-медичної експертизи і забезпечення можливості повторного незалежного дослідження.

Вони закликали до дотримання норм Міжнародного гуманітарного права, зокрема «Женевських конвенцій», у тому випадку, навіть якщо офіційні органи наполягають на версії, що Нурдин Караф був військовослужбовцем за контрактом — держава зобов’язана сприяти пошуку, ідентифікації та шанобливому поверненню останків загиблих їхнім сім’ям.

Вони акцентували на тому, що якщо підтвердиться версія правозахисників про насильницьке утримання і тортури, відмова видати тіло розглядатиметься міжнародним правом як продовження нелюдського поводження з сім’єю загиблого.

Засекречена загибель репатріанта

Команда «Омбудсмен Медіа» спільно з International Circassian Center for Support and Assistance (США) відзначають, що, попри те, що Росія вийшла з Ради Європи і більше не виконує нові рішення ЄСПЛ, спеціальні процедури Організації Об’єднаних Націй як і раніше залишаються ключовим юридичним важелем на міжнародному рівні.

У зв’язку з цим було підготовлено звернення до Робочої групи ООН з насильницьких або недобровільних зникнень (WGEID), після розгляду якого ООН може направити офіційний запит уряду РФ із вимогою прояснити долю і видати останки.

Також була сформульована скарга до Спеціального доповідача ООН з позасудових страт, страт без належного судового розгляду або довільних страт, який може ініціювати комунікацію з владою РФ, і до Спеціального доповідача ООН з питання про становище правозахисників для захисту батьків Нурдина та активістів, які піддаються тиску.

Було направлено лист з викладенням ситуації Нурдина Карафа до Комітету з прав людини ООН (КПЛ ООН), який неодноразово визнавав невидачу тіл родичам порушенням статті, що забороняє тортури (у контексті ментальних страждань сім’ї).

Також направлено звернення до ключових міжнародних правозахисних організацій. Насамперед до Amnesty International & Human Rights Watch, які мають налагоджені механізми реагування на повідомлення про тортури та смерті в закритих установах. Важливо, що їхня верифікація кейсу відкриває двері до світових ЗМІ.

Крім того, до Всесвітньої організації проти тортур (OMCT) / Міжнародної федерації за права людини (FIDH), які спеціалізуються на правовій допомозі жертвам тортур і тиску на державні органи через міжнародні інститути.

Що стосується юридичних дій всередині Російської Федерації, то, попри ангажованість системи, проходження внутрішніх інстанцій, на жаль, залишається обов’язковим — це необхідно для фіксації фактів, отримання офіційних відмов (документів) і подальшої передачі справи до ООН. Сім’я Нурдина Карафа була поінформована про необхідну сукупність дій у цьому напрямку.

https://cherkesusa.com/api/reports/cf598fe3-63a4-4891-b1ec-63e20f25a102/download

Цикл переслідувань за обвинуваченнями в екстремізмі

Реальні терміни учасникам міфічного «шаріатського патруля»

Нагадаємо, у липні 2024 року жителів Тирниауза, підозрюваних у участі в «шаріатських патрулях», які нібито вимагали від жителів республіки дотримання морально-етичних рамок, затримали силовики. У червні 2025 року справу десяти обвинувачених було направлено до Ельбруського районного суду.

У серпні 2026 року Ельбруський районний суд у Кабардино-Балкарії оголосив вирок десяти фігурантам кримінальної справи про «шаріатський патруль». Вісім із них — Дамрай Байзулаєв, Азамат Жашуєв, Тамаз Званбая, Мурман Івечіані, Тимур Карданов, Аслан Нахушев, Шаміль Рахаєв і Зейтун Теммоєв — обвинувачувалися в участі в екстремістському співтоваристві.

Нажмудіну Лієву, окрім цієї статті, інкримінували публічні заклики до екстремізму через інтернет. Асхата Чеченова обвинувачення визнало організатором екстремістського співтовариства. Крім того, Чеченов обвинувачувався, як і Лієв, у публічних закликах до екстремістської діяльності.

Суд визнав усіх підсудних винними. Організатору «шаріатських патрулів» призначено сім років і шість місяців суворого режиму з обмеженням свободи на два роки. Також йому заборонено адмініструвати інтернет-сайти та брати участь у роботі релігійних громадських організацій протягом трьох років після звільнення.

Дев’ять учасників співтовариства отримали від трьох із половиною до чотирьох із половиною років колонії загального режиму з обмеженням свободи на один рік, повідомила сьогодні прес-служба Ельбруського райсуду на своєму сайті.

«Чим якась «Руська община» відрізняється від «шаріатських патрулів»? Тим, що «Руська община», очевидно, має певну «дах» і діє спільно із силовиками. А тут силовиків не було, але в певний момент вони звернули увагу на цю групу. Зараз вони борються з цим явищем, попутно підвищуючи звітність із боротьби з екстремізмом», — прокоментував ситуацію в репортажі «Радіо Свобода» правозахисник центру «Меморіал» Олександр Черкасов.

https://tass.ru/proisshestviya/28002801
https://www.svoboda.org/a/borjba-za-nravstvennostj-ili-ekstremizm-v-naljchike-sudyat-shariatskiy-patrulj-/33463773.html

При цьому четверо з десяти засуджених у справі про «шаріатські патрулі» подали апеляційні скарги на вирок Ельбруського райсуду. Їхній захист називає вирок незаконним і необґрунтованим, ставить питання про його скасування і повне виправдання засуджених.

Примітно, що навіть ті, кого зарахували до потерпілих, розповідають про те, що «екстремістська діяльність» засуджених зводилася до бесід у кімнаті для вивчення арабської мови при мечеті.

Так, житель Тирниауза Бабаєв розповів, що за неподобну, на думку «шаріатського патруля», поведінку: алкоголізм, наркоманію, безладні зв’язки, винних карали зауваженням і зобов’язували регулярно відвідувати мечеть для здійснення ранкового і вечірнього намазів.

Суд першої інстанції визнав це умисним злочином проти основ конституційного ладу РФ, заявивши, що вони закликали людей до цього, «керуючись чужими державі релігійно-екстремістськими переконаннями і мотивами, з метою пропаганди винятковості сповідуваної ними релігії над іншими релігіями», випливає з вироку.

https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/425977

Одинадцять молодих жителів республіки були названі «терористичною коміркою»

За даними ФСБ, співробітники спецслужби спільно зі співробітниками МВС затримали в Зольському районі Кабардино-Балкарії прихильників забороненої на території Росії міжнародної терористичної організації (МТО).

«У Зольському районі Кабардино-Балкарської Республіки затримано 11 учасників терористичної комірки однієї з МТО, які пропагували радикальну ідеологію, а також вчиняли насильницькі акції щодо громадян, які не поділяють їхніх поглядів», — навело РІА «Новини» повідомлення спецслужби.

https://www.kommersant.ru/doc/8908587

Південний окружний військовий суд у Нальчику розпочав виїзні слухання у справі 11 жителів Дагестану, які готували теракти на об’єктах Збройних сил РФ, МВС і ФСБ у Дагестані.

Південний окружний військовий суд приступив до розгляду кримінальної справи щодо 11 осіб, які планували теракти в Дагестані, передає «Інтерфакс» з посиланням на своє джерело. Процес проходить у закритому режимі.

Нагадаємо, 15 квітня стало відомо, що на розгляд Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону надійшла справа про підготовку терористичних актів у Дагестані у 2024 році, фігурантами якої є 11 осіб. Для прискорення процесу перше засідання суду вирішили провести в Нальчику.

Згідно з обвинувальним висновком, підсудні планували теракти, придбали зброю і патрони. Крім того, влітку 2024 року вони придбали речовини і предмети для виготовлення вибухівки.

Як мету для вчинення терактів обвинувачені визначили військову частину ЗС РФ у Кизилярі, а також будівлі МВС і ФСБ у Дагестані. Вони виготовили саморобні вибухові пристрої і перевезли їх у схованку, однак були затримані після того, як співробітники ФСБ виявили схрон зі зброєю і вибухівкою.

На лаві підсудних Ямліхан Алієв, Самір Амаєв, Касум Акуєв, Алібек Алібеков, Муртазалі Магомедов і Алі Алієв (усі включені Росфінмоніторингом до переліку терористів і екстремістів), а також Магомед Муридбеков, Магомед Амаєв, Шаміль Абубакаров, Рустам Дишнієв і Артур Ахмедов, інформує «Комерсант».

За версією слідства, підготовка до терактів розпочалася у 2022 році. Організатором групи був Ямліхан Алієв, який зібрав однодумців, розподілив ролі і визначив об’єкти майбутніх нападів. Одним із його найближчих соратників слідство вважає Магомеда Муридбекова.

Більшість підсудних мала середню або вищу освіту, працювали в будівництві, приватних охоронних підприємствах або займалися бізнесом. Багато хто був одружений і виховував дітей. Наймолодшому фігуранту — Алібеку Алібекову — 20 років.

Залежно від ролі обвинуваченим інкримінують організацію терористичного співтовариства та участь у ньому, сприяння терористичній діяльності, готування до теракту, незаконний обіг зброї та вибухових речовин, а також незаконне виготовлення вибухових речовин і вибухових пристроїв. За найбільш тяжкими статтями обвинувачення їм загрожує довічне позбавлення волі.

https://www.interfax.ru/russia/1111369
https://www.kommersant.ru/doc/8908913

В умовах тотальної мілітаризації силового простору Північного Кавказу будь-які форми конвенційного громадянського протесту фактично криміналізовані. Не маючи легальних інституційних каналів для висловлення незгоди з політичним і військовим курсом держави, молоді люди йдуть у тінь: вони дистанціюються від підконтрольних державі офіційних структур, воліючи сповідувати релігію і вибудовувати общинні зв’язки в незалежних, неформальних просторах — так званих «домашніх мечетях» і приватних групах з вивчення теології.

Російський силовий апарат системно експлуатує цей вимушений відхід молоді в автономію. Будь-яка незалежна громадська організація чи релігійна практика поза офіційним «духовенством» негайно перекваліфіковується в загрозу національній безпеці. Федеральні силові структури рутинно маркують це локальне мирне відокремлення як діяльність «екстремістського підпілля» або участь у «терористичних комірках». Для держави ця підміна понять вирішує найважливіше завдання: вона дозволяє виправдовувати масові арешти, виконувати статистичні плани з боротьби з тероризмом і превентивно зачищати будь-які потенційні осередки національно-визвольних настроїв.

Кримінальне переслідування за відмову від участі в бойових діях: судова практика та статистика втрат

У серпні 2026 року 14 осіб були засуджені Нальчикським гарнізонним військовим судом до реальних термінів за самовільне залишення частини в період мобілізації*

Зокрема:

Казимир Чотчаєв, якого суд у Нальчику засудив до п’яти років позбавлення волі, визнавши його винним у відсутності на службі понад один місяць.
Згідно з матеріалами справи, військовослужбовець Казимир Чотчаєв 28 жовтня 2025 року, тобто «в період мобілізації», не з’явився у встановлений час на службу до військової частини в Інгушетії, повідомила прес-служба Нальчикського гарнізонного військового суду на сторінці у «ВКонтакті».
15 грудня того ж року Чотчаєв добровільно прибув до військової частини, а з 28 жовтня до 15 грудня він проводив час на свій розсуд за місцем свого проживання.
Іслам Гучев, якого суд у Нальчику засудив до шести років ув’язнення, визнавши винним у самовільному залишенні частини.
Згідно з матеріалами справи, військовослужбовець Іслам Гучев 26 липня 2025 року самовільно залишив місце служби і 22 січня поточного року був затриманий співробітником поліції на посту федеральної траси в Успенському районі Краснодарського краю. Потім 24 лютого Гучев знову самовільно залишив місце служби і 8 червня сам з’явився до відділу поліції Прохладного, повідомила прес-служба Нальчикського гарнізонного військового суду на сторінці у «ВКонтакті».
Темерлан Гегіров, якого суд у Нальчику засудив до п’яти років ув’язнення, визнавши винним в ухиленні від проходження військової служби.
Згідно з матеріалами справи, військовослужбовець Гегіров 3 лютого 2026 року самовільно залишив місце служби, повідомила прес-служба Нальчикського військового суду на сторінці у «ВКонтакті».
25 червня Гегіров добровільно прибув до військового слідчого відділу в Нальчику, а з 3 лютого до 25 червня він проводив час на свій розсуд за місцем свого проживання.
Віктор Дудник, якого військовий суд у Нальчику засудив на п’ять років за двомісячну відсутність у частині.
Віктор Дудник 16 квітня 2026 року «в період мобілізації» не з’явився у встановлений час на службу до військової частини. 19 червня 2026 року Дудник був виявлений співробітником правоохоронного органу в Прохладненському районі Кабардино-Балкарської Республіки, а з 16 квітня до 19 червня 2026 року Дудник проводив час на свій розсуд за місцем свого проживання, повідомила прес-служба Нальчикського військового суду на сторінці у «ВКонтакті».
Амір Костоєв, якого Нальчикський гарнізонний військовий суд засудив до п’яти років колонії, визнавши винним у самовільному залишенні частини.
Суд встановив, що Костоєв 17 березня не з’явився на службу до пункту тимчасової дислокації військової частини. 1 червня він добровільно прибув до військового слідчого відділу в станиці Троїцька Сунженського району Республіки Інгушетія, повідомила прес-служба Нальчикського військового суду на сторінці у «ВКонтакті».
Юсуп Єдоков, якого Нальчикський гарнізонний військовий суд засудив до шести років колонії, визнавши його винним в ухиленні від проходження військової служби.
Судом встановлено, що Єдоков 18 лютого 2026 року в період мобілізації не з’явився у встановлений час на службу до військової частини в Ростовській області. 22 квітня Єдоков був виявлений у місті Прохладному Кабардино-Балкарії, а з 18 лютого до 22 квітня він проводив час на свій розсуд за місцем свого проживання, повідомила прес-служба Нальчикського військового суду на сторінці у «ВКонтакті».
Рустам Хуштов, якого Нальчикський гарнізонний військовий суд засудив до п’яти років колонії, визнавши його винним в ухиленні від проходження військової служби.
Судом встановлено, що Хуштов 1 грудня 2025 року, тобто «в період мобілізації», не з’явився у встановлений час на службу до військової частини в Ставропольському краї.
29 червня 2026 року Хуштов добровільно прибув до військової комендатури в Моздоку в Північній Осетії, а з 1 грудня 2025 року до 29 червня 2026 року він проводив час на свій розсуд за місцем свого проживання, повідомила прес-служба Нальчикського військового суду на сторінці у «ВКонтакті».
Військовослужбовець-контрактник Золоторьов, якого суд у Нальчику засудив до 10 років ув’язнення, визнавши винним у відсутності на службі понад місяць.
Згідно з матеріалами справи, військовослужбовець Золоторьов з 17 лютого по 22 червня був відсутній на службі у військовій частині. Слідство вважає, що за цей період він проводив час на свій розсуд, у тому числі за місцем проживання, повідомила прес-служба Нальчикського військового суду на сторінці у «ВКонтакті».
У березні 2024 року Золоторьов уклав контракт із Міноборони і був умовно звільнений. Оскільки покарання за останнім вироком він не відбув, то Нальчикський гарнізонний військовий суд засудив Золоторьова до 10 років позбавлення волі в колонії суворого режиму, визнавши його винним у відсутності на службі понад один місяць.
Артур Ульбашев, якого суд у Нальчику засудив до п’яти років і одного місяця ув’язнення, визнавши винним у самовільному залишенні частини.
Згідно з матеріалами справи, військовослужбовець Артур Ульбашев 16 січня не з’явився на службу, а потім 4 лютого сам прибув до військової частини. 24 лютого він знову не з’явився на службу, а потім 26 червня прийшов до військового слідчого відділу. Слідство вважає, що в обох випадках Ульбашев перебував за місцем проживання і проводив час на свій розсуд, повідомила прес-служба Нальчикського військового суду на сторінці у «ВКонтакті».
Салім Жигунов, якого суд у Нальчику засудив до шести років ув’язнення, визнавши винним у відсутності на службі понад один місяць.
Згідно з матеріалами справи, військовослужбовець Салім Жигунов 23 січня 2025 року не з’явився у встановлений термін на службу. 12 квітня 2026 року він був виявлений поліцейським у Нальчику. Потім 27 травня поточного року Жигунов знову не з’явився на службу, а 9 червня сам прибув до військового слідчого відділу, повідомила прес-служба Нальчикського військового суду на сторінці у «Вконтакті».
Данило Копилов, якого суд у Нальчику засудив до п’яти років ув’язнення, визнавши винним у відсутності на службі понад один місяць.
Згідно з матеріалами справи, Копилов 12 серпня 2025 року не з’явився на службу у встановлений час до військової частини, повідомила прес-служба Нальчикського військового суду на сторінці у «ВКонтакті». 4 червня 2026 року він добровільно з’явився до військової комендатури в Моздоку, а з 12 серпня 2025 року до 4 червня 2026 року Копилов проводив час на свій розсуд за місцем свого проживання.

Аслан Ансоков, якого суд у Нальчику засудив до шести років ув’язнення, визнавши винним в ухиленні від служби.
Згідно з матеріалами справи, Ансоков 23 квітня 2026 року не з’явився на службу у встановлений час до військової частини, повідомила прес-служба Нальчикського гарнізонного військового суду на сторінці у «ВКонтакті».
7 червня він добровільно з’явився до військової комендатури в Північній Осетії, а з 23 квітня до 7 червня 2026 року Ансоков проводив час на свій розсуд за місцем свого проживання.
Нальчикський гарнізонний військовий суд визнав Ансокова винним у неявці в термін на службу тривалістю понад один місяць. Крім того, під час судових слухань з’ясувалося, що обвинувачений уже був засуджений у 2025 році за відсутність у військовій частині. Тоді суд призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки умовно з випробувальним терміном два роки.
Таким чином, суд призначив йому за сукупністю вироків остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк шість років. Відбувати призначений термін засуджений буде в колонії загального режиму.
Військовослужбовець Вазаров, якого Нальчикський гарнізонний військовий суд засудив до шести років колонії загального режиму за те, що він двічі без поважної причини не з’являвся на службу до військової частини.
Нальчикський гарнізонний військовий суд виніс вирок військовослужбовцю на прізвище Вазаров, визнавши його винним у вчиненні злочинів за частиною 3.1 статті 337 і частиною 5 статті 337 КК РФ, повідомляє прес-служба суду на офіційному сайті.
Суд встановив, що Вазаров 5 серпня 2025 року самовільно залишив військову частину, яка знаходиться на території, де введено воєнний стан. Крім того, 31 березня поточного року він не з’явився в термін без поважних причин на службу до військової частини. У першому випадку 9 вересня Вазаров був госпіталізований до лікувально-реабілітаційного центру, а в другому випадку 21 квітня він сам прийшов до військового слідчого відділу, дислокованого в Чечні. Тобто час, коли він був відсутній у військовій частині, він проводив за місцем свого проживання.
Теймураз Кадикоєв, якого Нальчикський гарнізонний військовий суд засудив до двох років колонії загального режиму за те, що він без поважної причини не з’явився на службу до військової частини.
Нальчикський гарнізонний військовий суд виніс вирок військовослужбовцю на прізвище Кадикоєв, визнавши його винним у вчиненні злочинів за частиною 3.1 статті 337, повідомляє прес-служба суду на офіційному сайті.
Суд встановив, що Кадикоєв 30 червня 2026 року в період мобілізації не з’явився у встановлений час на службу до військової частини. 27 липня Кадикоєв добровільно прибув до військового слідчого відділу в Нальчику, а з 30 червня до 27 липня він проводив час на свій розсуд за місцем свого проживання, повідомила прес-служба Нальчикського гарнізонного військового суду на сторінці у «ВКонтакті».

Підсумок: лише за липень 2026 року 15 осіб у Кабардино-Балкарії були засуджені до реальних термінів за самовільне залишення частини в період мобілізації*.

У серпні 2026 року стало відомо, що з України до Кабардино-Балкарії не повернуться:

Рамазан Басієв (Прохладний)
Анзор Ашабоков (Прохладний)
Руслан Абаноков (с. Інтернаціональне)
Залім Жантиголов (Терек)
Віктор Чіпіжний (с. Тамбовське)
Ельнур Мірзаєв (Нарткала)

Таким чином, офіційно визнані вбитими на українському фронті не менше 470 бійців із Кабардино-Балкарії.

https://xn—-dtbbip9adlm.xn--p1ai/geroi
https://200.zona.media/
https://svo.rf.gd/

Активісти проти СВО

Багато національних активістів висловлювалися проти участі свого народу у вторгненні в Україну. Так, першим про це заявив провідний черкеський активіст Ібрагім Яганов, заявивши, що «це не наша війна». У березні 2026 року аналогічні висновки озвучив Айдамір Казаноков:

«Черкесам не можна бути народом — але можна бути витратним матеріалом.

У Нальчику, в Кабардино-Балкарії, черкесам забороняють мітинги, ходи та будь-які форми самоорганізації. Нам не можна бути народом у себе вдома: не можна проводити Адиге Джегу – традиційні ігрища, не можна повноцінно відзначати 14 березня — День черкеської мови, не можна святкувати 25 квітня — День черкеського прапора, не можна вшанувати пам’ять полеглих за свободу Черкесії 20 травня, не можна 21 травня вийти на ходу в річницю закінчення російсько-черкеської війни 1763–1864 рр.

Але під тим самим національно-ідеологічним і релігійним соусом — можна йти на чужу війну. Можна вмирати за інтереси держави, яка знищила нашу країну, розсіяла народ і досі забороняє нам відновлювати історичну пам’ять і розвивати власну культуру. Ось тільки питання: чому нам не можна жити як народ — але можна вмирати як ресурс?»

https://t.me/The_Circassian_Times/14514

Він також підмітив: «Останнім часом дедалі частіше лунають заклики вступати до добровольчих батальйонів. Газети, реклама контрактної служби та інтерв’ю з фронтовиками створюють відчуття, що молодь має дедалі більше прагнути йти на війну.

Глава добровольчого підрозділу «Ельбрус» закликає слідувати за ним і розповідає про «комфортні умови» на фронті. Коли зону бойових дій описують як «санаторій із релігійним ухилом», виникає відчуття абсурду. Халяльна їжа та кімнати для молитви — це гідні умови для життя, але чи можуть вони бути аргументом для участі в найважчому військовому конфлікті?

Національне середовище, мова і віра мають об’єднувати і зберігати народ, а не служити красивою обгорткою для залучення людей у зону бойових дій».

https://t.me/The_Circassian_Times/14515

З точки зору фундаментального міжнародного права, дії Російської Федерації з мобілізації населення на агресивну війну не мають юридичної сили і є злочинними по суті.

Четверта Женевська конвенція (1949 р.) — Стаття 51: Згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, держава-окупант «не може примушувати покровительствованих осіб служити в її збройних або допоміжних силах». Будь-яка пропаганда чи тиск на користь добровільного вступу до армії категорично заборонені.
Гаазька конвенція (1907 р.) — Стаття 52: Прямо забороняє вимагати від населення окупованих або анексованих територій участі у військових операціях проти їхньої власної батьківщини або третіх держав.
Право на відмову від військової служби з міркувань совісті: Закріплене в Статті 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (МПГПП). Примус до участі в бойових діях усупереч глибоким етичним, моральним або релігійним переконанням людини є прямим порушенням права на свободу думки і совісті.

Росія, будучи підписантом цих конвенцій, вчиняє міжнародні злочини, залучаючи населення окупованих нею територій (а також історично приєднаних республік із уразливим корінним статусом) до ведення агресивної війни.

Висновки

Події, задокументовані у звіті за серпень 2026 року в Кабардино-Балкарії, являють собою візуалізацію стійкого вектора на послідовне перманентне порушення базових прав людини.

У серпні 2026 року регулярний моніторинг правозастосовної практики та дотримання прав людини в Кавказьких Республіках, у тому числі в Кабардино-Балкарії, виявив стійку тенденцію до розширення масштабів і жорсткості методів репресивного тиску з боку правоохоронних і судових органів. Аналізований період характеризується остаточним оформленням «конвеєрного» принципу переслідування як за актуальні прояви громадянської незгоди, так і в рамках ретроспективного контролю цифрового простору.

Ключовою особливістю місяця стало впровадження державою практики «подвійних вироків» всередині пенітенціарної системи для безстрокової ізоляції нелояльних засуджених, а також демонстративне використання оновленого законодавства про громадянство як інструменту ідеологічного контролю. Силові відомства продовжили штучно конструювати кримінальні справи проти національної інтелігенції, ігноруючи базові процесуальні норми, принципи хронологічної послідовності та презумпцію невинуватості.

Паралельно фіксується наростання тиску на правозахисну спільноту через позапроцесуальні утримання, неформальні допити та дискримінаційний фільтраційний контроль на транспортних вузлах макрорегіону. Представлений звіт детально фіксує ці порушення, розподілені за ключовими аналітичними блоками, і містить їхню незалежну правову оцінку.

Тривожним аспектом репресій стали почастішання випадків переслідування активістів, а також цивільного населення за «антивоєнними статтями» і масові вироки за дезертирство (стаття 337 КПК) у світлі політики пролонгованого культурного колоніалізму.

У російському правовому контексті «антивоєнні правопорушення» насамперед включають кримінальні обвинувачення у поширенні «завідомо неправдивої інформації» про Збройні Сили (стаття 207.3 Кримінального кодексу Російської Федерації) та неодноразовій «дискредитації» армії (стаття 280.3 КПК), а також відповідні адміністративні правопорушення. За даними правозахисного проєкту «ОВД-Інфо», з лютого 2022 року по всій країні понад 1180 осіб піддалися кримінальному переслідуванню у зв’язку з антивоєнною позицією. Правозахисні організації виділяють Північний Кавказ як регіон із винятково високою щільністю переслідувань за антивоєнними справами. На Північному Кавказі задокументовано сотні адміністративних справ за статтею 20.3.3 Кодексу про адміністративні правопорушення. Через правовий механізм рецидивізму повторні адміністративні правопорушення часто переростають у повноцінні кримінальні обвинувачення. Задокументовані тюремні терміни в цих конкретних районах обчислюються десятками, переважно через коментарі в соціальних мережах, одиночні пікети або поширення антивоєнної літератури.

Жителі як ПФО, так і СКФО регулярно заносяться до національних реєстрів політичних в’язнів. Крім того, у південних регіонах спостерігається різке зростання кількості кримінальних обвинувачень із високими ставками, включаючи державну зраду, шпигунство і саботаж.

Політичні та антивоєнні переслідування на Північному Кавказі мають яскраво виражені регіональні особливості. На додаток до стандартних законів про «фейкові новини» і «дискредитацію», регіональна влада активно використовує обвинувачення в екстремізмі, тероризмі та нападах на співробітників правоохоронних органів. Крім того, каральні заходи, як правило, поширюються не лише на окремих осіб, а й на родичів обвинувачених.

Хоча зведені регіональні судові дані по ПФО і СКФО залишаються засекреченими, правозахисні організації незмінно відносять Північний Кавказ до числа регіонів із найбільшою кількістю справ, пов’язаних із дезертирством, у масштабах усієї країни. До середини 2025 року до російських судів надійшло понад 18 000 кримінальних справ про дезертирство. Витік даних із баз Міністерства оборони показав, що лише в Південному військовому окрузі (ПВО) понад 26 000 військовослужбовців були класифіковані як такі, що самовільно залишили частину або місце служби.

Хава Бештоєва,
Координатор правозахисних ініціатив,
«International Circassian Center for Support and Assistance» (США)