Звіт про порушення прав людини в Карачаєво-Черкесії
Серпень 2026 року
Хава Бештоєва
За серпень 2026 року в Карачаєво-Черкесії зафіксовано такі ключові тенденції та факти у сфері порушень прав людини та моніторингу правової ситуації:
Житель Карачаєво-Черкесії Аслан Еркенов засуджений за «екстремістською» статтею, на думку правозахисників, безпідставно
До восьми років засудив військовий суд у Ростові-на-Дону жителя Карачаєво-Черкесії Аслана Еркенова, визнавши винним у закликах до тероризму, зберіганні вибухового пристрою та екстремізмі.
Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону визнав жителя Карачаєво-Черкесії Аслана Еркенова винним у публічних закликах до тероризму, незаконному зберіганні вибухового пристрою та участі в діяльності екстремістської організації (частина 1 статті 205.2, частина 1 статті 222.1 і частина 2 статті 282.2 КК РФ).
За даними слідства, з 2018 по 2022 рік на території Карачаєво-Черкесії була створена комірка забороненого в Росії екстремістського релігійного об’єднання «Ат-Такфір валь-Хіджра». Засуджений, за версією слідства, вступив до нього в лютому 2020 року. З лютого цього року і до лютого 2021 року він нібито брав участь у зібраннях членів комірки, вивчав екстремістську літературу, йдеться в повідомленні, опублікованому 31 липня на сайті суду.
https://www.sova-center.ru/religion/news/extremism/counter-extremism/2026/08/d54283
Нагадаємо, 6 липня 2026 року стало відомо про порушення в Карачаєво-Черкесії справи за чч. 1 і 2 ст. 282.2 КК (організація діяльності екстремістської організації та участь у діяльності такої організації). Були затримані понад 60 осіб, підозрюваних у співпраці з організацією «Ат-Такфір Валь-Хіджра», забороненою у 2010 році.
Обвинувачення у причетності до низки релігійних об’єднань на Північному Кавказі, включаючи «Ат-Такфір валь-Хіджра», викликають серйозну критику з боку правозахисників, юристів і вчених-релігієзнавців.
Критики такої судової практики часто виділяють такі аргументи:
- Розмитість формулювань: Кримінальні справи за екстремістськими та терористичними статтями нерідко будуються на загальних формулюваннях, трактування яких у законі залишає широке поле для зловживань. Відсутність чітких юридичних критеріїв дозволяє правоохоронним органам кваліфікувати як «участь у забороненій організації» звичайні релігійні практики, читання літератури або обговорення релігійних питань у приватних бесідах.
- «Фантомний» характер структури: Оригінальний рух «Ат-Такфір Валь-Хіджра» виник у Єгипті в 1970-х роках і припинив існування після розгрому його ядра місцевою владою. Експерти зазначають, що на Північному Кавказі ніколи не існувало організації з такою назвою, яка мала б статут, фіксоване членство, ієрархію чи штаб-квартиру.
- Ідеологія замість організації: Термін «такфіризм» описує радикальний релігійний підхід (звинувачення інших мусульман у невір’ї). Правознавці вказують, що силовики помилково (або навмисно) трактують богословські погляди окремих груп чи осіб як участь у конкретному «міжнародному співтоваристві», забороненому Верховним судом у 2010 році.
- Переслідування за нелояльність: Дослідники Кавказу підкреслюють, що під цю статтю часто потрапляють дотримувані мусульмани, які не приймають духовні управління як структури ідеологічного впливу РФ і не підтримують політичний і агресивний військовий курс влади.
https://www.svoboda.org/a/30940267.html
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/400589
Житель Карачаєво-Черкесії Олексій Каплунов обвинувачений у державній зраді
Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону виніс безпрецедентний обвинувальний вирок щодо уродженця Карачаєво-Черкесії Олексія Каплунова, призначивши йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі за статтями про державну зраду та участь у терористичній структурі. Згідно із заявою судової прес-служби, перебуваючи під вартою, ув’язнений займався збором і передачею відомостей про персонал виправної установи в Ставропольському краї, а також про осіб із числа спецконтингенту, які направлялися для участі в спеціальній військовій операції.
Слідчі органи стверджують, що в червні 2024 року Каплунов, відбуваючи строк у колонії, встановив контакт через електронне листування з представниками забороненого і визнаного в РФ терористичним «Легіону „Свобода Росії“», надіславши їм заяву про намір добровільно поповнити ряди організації. У подальшому, за версією обвинувачення, він акумулював і пересилав кураторам конфіденційні дані про співробітників ФСІН, які забезпечували охорону установи і координували відбір ув’язнених на фронт, так само як і персональні відомості про самих засуджених, які виявили бажання підписати військові контракти.
https://www.interfax.ru/russia/1108492
https://x.com/echofm_online/status/2087125802554990636
Винесення довічного вироку О. Каплунову Південним окружним військовим судом за передачу персональних даних співробітників ФСІН і ув’язнених демонструє безпрецедентне посилення каральної практики у справах про державну зраду. Цей прецедент підтверджує тенденцію до розширювального тлумачення державної зради, за якої збір внутрішніх даних про силові відомства безальтернативно трактується судом як діяльність проти безпеки РФ.
Більше того, цей випадок наочно ілюструє практику «подвійних вироків», яку правоохоронні органи і суди стали регулярно застосовувати всередині пенітенціарної системи до неугодних засуджених. Порушення нових, максимально тяжких кримінальних справ (про тероризм або державну зраду) безпосередньо в період відбування громадянином його початкового строку фактично використовується силовими структурами як інструмент для безстрокової ізоляції осіб, які виявили нелояльність або опозиційні настрої всередині колонії.
Верховний суд Карачаєво-Черкесії виніс обвинувальний вирок 27-річному місцевому жителю, визнавши його винним у реабілітації нацизму
Суд установив, що у 2020 році обвинувачений опублікував у соціальній мережі коментарі, які містять схвалення злочинів, «установлених вироком Міжнародного військового трибуналу для суду і покарання головних військових злочинців європейських країн осі». Текст опублікованого повідомлення правозахисникам побачити не вдалося. При цьому трактування самої «реабілітації нацизму» проводиться, як правило, виходячи з наративів російської державної трактовки історії, яка часто не збігається із загальноприйнятою в міжнародній науковій спільноті.
На підставі подібних матеріалів інстанція визнала чоловіка винним у вчиненні злочину за частиною 1 статті 354.1 КК РФ (реабілітація нацизму). Йому призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 400 тисяч рублів, а також введено півторарічну заборону на адміністрування сайтів і інтернет-ресурсів.
https://mvdmedia.ru/news/operativnye-novosti/zhitel-karachaevo-cherkesii-priznan-vinovnym-v-publichnoy-reabilitatsii-natsizma/
https://www.kommersant.ru/doc/8892142
Вирок у справі про «реабілітацію нацизму» (ч. 1 ст. 354.1 КК РФ) за інтернет-коментарі шестирічної давності виявляє дві системні проблеми правозастосування:
- Ретроспективний характер переслідування: Порушення кримінальної справи за публікації 2020 року підтверджує практику тотального моніторингу силовими структурами цифрових архівів громадян. Кваліфікація старих записів як длящихся правопорушень позбавляє громадян правової визначеності і перетворює будь-які минулі висловлювання на постійне джерело кримінальних ризиків.
- Використання розмитих історичних формулювань: Обвинувачення, побудовані на оцінці відповідності особистих коментарів рішенням Нюрнберзького трибуналу, часто криміналізують будь-які альтернативні історичні дискусії. Це перетворює кримінальний кодекс на інструмент жорсткої цензури історичних досліджень і особистих думок у мережі.
Призначення великого штрафу і заборони на адміністрування сайтів за коментарі багаторічної давності спрямоване на посилення самоцензури в суспільстві і демонструє невідворотність покарання за ідеологічними статтями, незалежно від давності публікації.
Колишній сенатор від Карачаєво-Черкесії Рауф Арашуков, який відбуває довічний строк у колонії «Чорний дельфін», оголосив голодування
Нагадаємо, 27 грудня 2022 року Мосгорсуд засудив до довічного ув’язнення Рауфа Арашукова та його батька Рауля Арашукова. Апеляційна та касаційна інстанції залишили вирок у силі. Рауль Арашуков помер у колонії у 2023 році.
У серпні 2026 року навколо довічно засудженого екс-сенатора від Карачаєво-Черкесії Рауфа Арашукова, який відбуває покарання в колонії особливого режиму «Чорний дельфін», відбулося кілька помітних подій, пов’язаних з умовами його утримання та судовими позовами:
1 серпня 2026 року Рауф Арашуков оголосив голодування, вимагаючи покращення умов утримання, припинення провокацій з боку співробітників ФСІН та забезпечення можливості повноцінно спілкуватися з адвокатами. Пізніше голодування було припинено, оскільки, за словами сторони захисту, колонія погодилася виконати ключові вимоги ув’язненого.
На початку серпня стало відомо, що Арашукова помістили до штрафного ізолятора (ШІЗО) на 10 діб за відмову від обов’язкових робіт. Екс-сенатор подав кілька позовів до адміністрації виправної колонії № 6, намагаючись оскаржити регулярні стягнення та водворення до ШІЗО. Наприкінці серпня Соль-Ілецький районний суд Оренбурзької області прийняв рішення розглянути ці позови.
У першій половині серпня адвокат Дмитро Трубніков повідомив, що його підзахисний направив офіційні звернення до Державної думи та Уряду РФ. Метою звернень було привернути увагу влади до передбачуваних порушень прав засуджених у колоніях особливого режиму.
Родичі довічно засудженого Рауфа Арашукова навесні отримали відмову на прохання про його переведення з Оренбурзької області до колонії в Мордовії. Захист колишнього сенатора пообіцяв оскаржити це рішення.
https://www.forbes.ru/society/566002-osuzdennyj-eks-senator-arasukov-ob-avil-golodovku
Також у серпні шостий касаційний суд загальної юрисдикції в Самарі залишив у силі десятирічний строк і штраф колишньому сенатору від Карачаєво-Черкесії Рауфу Арашукову у кримінальній справі про давання хабара, повідомляє ТАСС з посиланням на адвоката Дмитра Трубнікова.
Відбуваючи довічне ув’язнення, Рауф Арашуков став обвинуваченим у даванні хабара посадовій особі через посередника за вчинення завідомо незаконних дій в особливо великому розмірі. За версією слідства, колишній сенатор через адвоката передав співробітнику УФСІН Росії по Оренбурзькій області хабар у 3 млн рублів, а всього планувалося передати 6 млн рублів для створення привілейованих умов відбування покарання в колонії.
Ленінський районний суд Оренбурга 13 січня засудив Рауфа Арашукова до 10 років колонії та штрафу в 120 млн рублів у справі про хабар; за сукупністю вироків йому призначено довічне ув’язнення та штраф у розмірі 120 млн рублів. 18 березня Оренбурзький обласний суд відмовив у задоволенні апеляційних скарг і залишив вирок без змін.
Оголошення голодування засудженим до довічного позбавлення волі Рауфом Арашуковим 1 серпня 2026 року є індикатором системної кризи в реалізації прав ув’язнених в установах особливого режиму (зокрема, ФКУ ВК-6 «Чорний дельфін»).
Факт припинення голодування після заявленого адвокатами «досягнення компромісу» вказує на те, що адміністрація установи визнала обґрунтованість частини вимог або пішла на поступки, щоб уникнути погіршення здоров’я ув’язненого. Правозахисній спільноті необхідно здійснювати регулярний моніторинг виконання цих домовленостей, оскільки в умовах ізоляції колоній для довічно ув’язнених декларовані зміни часто носять тимчасовий характер.
Залишення в силі Шостим касаційним судом (м. Самара) вироку до 10 років позбавлення волі та штрафу в 120 млн рублів у новій кримінальній справі про давання хабара (ч. 5 ст. 291 КК РФ) демонструє жорстку позицію правозастосовної системи.
Фабула справи (спроба підкупу співробітників ВК для отримання базових прав — телефонних дзвінків і побачень) побічно підтверджує жорсткий дефіцит цих прав у засуджених до довічного ув’язнення в «Чорному дельфіні». Це актуалізує ширшу проблему: вимушену правопорушну поведінку ув’язнених через надмірні обмеження на зв’язок із зовнішнім світом.
Також відзначається тенденція «подвійних» обвинувачень (порушення нових кримінальних справ всередині колоній) щодо статусних ув’язнених, що часто використовується для їхньої повної ізоляції та деморалізації.
Міськсуд Черкеська продовжив запобіжний захід у вигляді утримання під вартою колишньому міністру майнових і земельних відносин Карачаєво-Черкесії Дмитру Бугаєву
Міськсуд Черкеська на два місяці залишив під вартою колишнього міністра майнових і земельних відносин Карачаєво-Черкесії Дмитра Бугаєва, обвинуваченого у перевищенні посадових повноважень.
Нагадаємо, у середині травня Черкеський міський суд вилучив 22 об’єкти нерухомості та три автомобілі у колишнього міністра майнових і земельних відносин Карачаєво-Черкесії Дмитра Бугаєва. Також з нього було стягнуто понад 64 млн рублів. Міський суд Черкеська до 7 серпня продовжив запобіжний захід у вигляді утримання під вартою Бугаєву, обвинуваченому у перевищенні посадових повноважень зі збитком бюджету в 16,7 мільйона рублів.
https://www.interfax-russia.ru/south-and-north-caucasus/news/eks-glave-minimushchestva-karachaevo-cherkesii-prodlili-arest-eshche-na-2-mesyaca
https://www.kommersant.ru/doc/8572884
На тлі затяжного військового конфлікту та зростаючого дефіциту федерального і регіональних бюджетів РФ, викликаного безпрецедентним зростанням військових витрат, у російській правозастосовній практиці виразно простежується посилення внутрішньої політики щодо державних службовців і регіональних еліт. Кримінальні справи проти чиновників регіонального рівня (яскравим прикладом яких у 2026 році став арешт екс-міністра майнових відносин КЧР Дмитра Бугаєва) дедалі частіше супроводжуються не просто ізоляцією обвинувачених, а й масштабною конфіскацією їхнього майна на користь держави.
Скарги альпініста Михайла Семенова на умови утримання спочатку в СІЗО в Черкеську, а потім у СІЗО в Московській області, залишаються без відповіді
Нагадаємо, у липні силовики затримали в Карачаєво-Черкесії 38-річного альпініста Михайла Семенова під приводом недотримання строку явки до колонії. Семенов затриманий необґрунтовано, оскільки в цей час він проходив програму відновлення, що, згідно із законодавством, є поважною причиною.
Михайло Семенов неодноразово скаржився на нестерпні умови утримання в СІЗО після свого затримання в Карачаєво-Черкесії. За інформацією правозахисних та інформаційних ресурсів, зокрема «Кавказького Вузла», основні скарги 38-річного альпініста та його сторони захисту стосуються таких порушень:
- Антисанітарія та побутові умови: У камерах ізолятора фіксується критична нестача спальних місць (затриманим доводиться спати по черзі), відсутність вентиляції, вологість, а також наявність комах і гризунів.
- Ненадання медичної допомоги: Семенов був затриманий у період, коли йому потрібно було проходження обов’язкової програми відновлення після травми. У СІЗО необхідні медичні процедури та належний огляд не надаються, що погіршує його стан здоров’я.
- Необґрунтованість арешту: Захист наполягає, що затримка з явкою до колонії-поселення сталася з поважної медичної причини. Відповідно, саме утримання під вартою в СІЗО замість самостійного прямування до місця відбування покарання є надмірним і незаконним заходом.
Усі подані Семеновим та його адвокатами скарги до наглядових органів і керівництва ФСІН на даний момент залишаються без дієвого реагування, а умови утримання не змінюються.
Зі слів дружини засудженого, зрештою все закінчилося поміщенням до карцеру після того, як до Семенова не пустили бригаду швидкої допомоги. «Михайло є інвалідом II групи і має захворювання серця. Під час утримання в Черкеську через стан його здоров’я двічі викликалася швидка допомога», — розповіла його дружина «Кавказькому Вузлу».
Вона також розповіла, що, за словами чоловіка, місцева Громадська наглядова комісія не поставилася до його скарг серйозно. «Після скарг Михайла його відвідували представники Громадської наглядової комісії (ГНК). За словами Михайла, під час розмови представники ГНК не поставилися до викладених ним обставин серйозно. Якихось помітних для Михайла наслідків перевірки після відвідування ГНК не було», — підкреслила дружина.
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/426169
Ситуація з Михайлом Семеновим наочно ілюструє системну кризу у сфері дотримання прав ув’язнених і демонструє небезпечну тенденцію, коли законні скарги на ненадання медичної допомоги та нестерпні умови утримання в СІЗО тягнуть за собою не усунення порушень, а репресивні заходи з боку адміністрації установи. Відмова в допуску бригади швидкої допомоги до тяжкохворого ув’язненого, який має інвалідність II групи, з подальшим його негайним водворенням до карцеру під надуманим приводом, фактично є формою жорстокого і такого, що принижує людську гідність, поводження, спрямованого на приховування фактів халатності керівництва ізолятора. Цей прецедент вимагає жорсткого реагування з боку органів прокуратури та профільних відомств для припинення практики карального застосування дисциплінарних стягнень щодо вразливих категорій громадян.
Реальні строки за вихід із частини в період мобілізації
Суди Південного військового округу, до якого входять і Адигея, і Карачаєво-Черкесія, стабільно призначають реальні строки позбавлення волі за вихід із частини. Наприклад, навесні 2026 року суд у Майкопі засудив багатодітного батька-контрактника Мураза Салімова до 8 років колонії загального режиму за вихід із частини. За чинним законодавством, якщо військовослужбовець відсутній у частині понад один місяць «у період мобілізації»*, стаття 337 КК РФ передбачає покарання від 5 до 10 років позбавлення волі.
У відкритому доступі відсутні відомості про судові рішення у справах про самовільне залишення частини, винесені в серпні 2026 року Майкопським і П’ятигорським гарнізонними військовими судами (останній має юрисдикцію над військовими частинами та військовослужбовцями на території Карачаєво-Черкеської Республіки). На даний момент в інформаційно-телекомунікаційній мережі Інтернет не зафіксовано офіційних публікацій або судових актів за вказаною категорією правопорушень у цих інстанціях за звітний період.
При цьому 21 вересня 2022 року Володимир Путін оголосив про часткову мобілізацію, і 28 жовтня того ж року міністр оборони відзвітував президенту про її завершення, однак відповідного указу не було. Юристи дійшли висновку, що для завершення часткової мобілізації не потрібен указ президента, пояснив прес-секретар Путіна.
Важливо, що всі вищеописані інциденти сталися значно пізніше 28 жовтня 2022 року, тобто після завершення часткової мобілізації.
24 вересня 2022 року до КК РФ були введені частини 2.1, 3.1 і 5 статті 337 про самовільне залишення частини або місця служби в період мобілізації. Поправками передбачено позбавлення волі на строк до 10 років. Посилення законів після оголошення мобілізації призвело до суворіших вироків за відсутність у військовій частині.
Разом із тим, станом на кінець червня 2026 року з початку військової операції в Україні офіційно визнані вбитими не менше 470 військовослужбовців з Кабардино-Балкарії, 204 – з Карачаєво-Черкесії, 141 – з Адигеї.
З початку мобілізації восени 2022 року до російських військових судів надійшов безпрецедентний історичний максимум — понад 20 тисяч кримінальних справ проти військовослужбовців за обвинуваченнями у відмові від служби.
Абсолютна більшість із цих справ (понад 18 тисяч) порушена за статтею 337 КК РФ — самовільне залишення частини в період мобілізації.
Сотні цих справ припадають на гарнізонні суди Південного військового округу, включаючи суди Дагестану, Кабардино-Балкарії, Північної Осетії та Ставропілля. Військові суди Кавказу демонструють крайню жорстокість, виносячи реальні вироки строками до 5–7 і більше років позбавлення волі навіть за короткочасне залишення частин відмовниками.
Ці цифри наочно демонструють: кавказька молодь не хоче брати участь у цій війні. Перед тисячами молодих людей стоїть трагічний вибір: стати співучасниками військових злочинів, загинути на чужій землі або отримати тривалий тюремний строк.
І є ті, хто намагається знайти альтернативні шляхи вирішення, за які також піддаються кримінальному переслідуванню, наприклад:
- Військовослужбовця Дениса Бабушкіна суд у Нальчику засудив до восьми років ув’язнення, визнавши його винним у даванні хабара командиру за можливість уникнути відправлення в зону бойових дій.
Згідно з матеріалами справи, військовослужбовець Денис Бабушкін у період з 5 жовтня 2024 року по 26 травня 2025 року дав заступнику командира батальйону військової частини хабар у розмірі 1 млн 140 тисяч рублів, щоб уникнути направлення на лінію бойового зіткнення і пройти службу в тилу.
Нальчикський гарнізонний військовий суд визнав Дениса Бабушкіна винним у даванні хабара в особливо великому розмірі і засудив його до восьми років позбавлення волі в колонії суворого режиму, повідомила сьогодні прес-служба суду на його сторінці в соцмережі «ВКонтакті».
https://vk.com/public215822488
У серпні 2026 року стало відомо, що з України до Карачаєво-Черкесії не повернуться:
- Олександр Тарасенко (п. Бавуко)
- Расул Узденов (Малокарачаєвський район)
- Азамат Салпагаров (Усть-Джегута)
- Володимир Згонніков (Черкеськ)
Таким чином, офіційно визнані вбитими на українському фронті не менше 203 бійців із Карачаєво-Черкесії.
https://xn—-dtbbip9adlm.xn--p1ai/geroi
https://200.zona.media/
https://svo.rf.gd/
Активісти проти СВО
Багато національних активістів висловлювалися проти участі свого народу у вторгненні в Україну. Так, першим про це заявив провідний черкеський активіст Ібрагім Яганов, заявивши, що «це не наша війна». У березні 2026 року аналогічні висновки озвучив Айдамір Казаноков:
«Черкесам не можна бути народом — але можна бути витратним матеріалом.
Нам не можна бути народом у себе вдома: не можна проводити Адиге Джегу – традиційні ігрища, не можна повноцінно відзначати 14 березня — День черкеської мови, не можна святкувати 25 квітня — День черкеського прапора, не можна вшанувати пам’ять полеглих за свободу Черкесії 20 травня, не можна 21 травня вийти на ходу в річницю закінчення російсько-черкеської війни 1763–1864 рр.
Але під тим самим національно-ідеологічним і релігійним соусом — можна йти на чужу війну. Можна вмирати за інтереси держави, яка знищила нашу країну, розсіяла народ і досі забороняє нам відновлювати історичну пам’ять і розвивати власну культуру. Ось тільки питання: чому нам не можна жити як народ — але можна вмирати як ресурс?»
https://t.me/The_Circassian_Times/14514
Він також підмітив: «Останнім часом дедалі частіше лунають заклики вступати до добровольчих батальйонів. Газети, реклама контрактної служби та інтерв’ю з фронтовиками створюють відчуття, що молодь має дедалі більше прагнути йти на війну.
Глава добровольчого підрозділу «Ельбрус» закликає слідувати за ним і розповідає про «комфортні умови» на фронті. Коли зону бойових дій описують як «санаторій із релігійним ухилом», виникає відчуття абсурду. Халяльна їжа та кімнати для молитви — це гідні умови для життя, але чи можуть вони бути аргументом для участі в найважчому військовому конфлікті?
Національне середовище, мова і віра мають об’єднувати і зберігати народ, а не служити красивою обгорткою для залучення людей у зону бойових дій».
https://t.me/The_Circassian_Times/14515
З точки зору фундаментального міжнародного права, дії Російської Федерації з мобілізації населення на агресивну війну не мають юридичної сили і є злочинними по суті.
- Четверта Женевська конвенція (1949 р.) — Стаття 51: Згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, держава-окупант «не може примушувати покровительствованих осіб служити в її збройних або допоміжних силах». Будь-яка пропаганда чи тиск на користь добровільного вступу до армії категорично заборонені.
- Гаазька конвенція (1907 р.) — Стаття 52: Прямо забороняє вимагати від населення окупованих або анексованих територій участі у військових операціях проти їхньої власної батьківщини або третіх держав.
- Право на відмову від військової служби з міркувань совісті: Закріплене в Статті 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (МПГПП). Примус до участі в бойових діях усупереч глибоким етичним, моральним або релігійним переконанням людини є прямим порушенням права на свободу думки і совісті.
Росія, будучи підписантом цих конвенцій, вчиняє міжнародні злочини, залучаючи населення окупованих нею територій (а також історично приєднаних республік із уразливим корінним статусом) до ведення агресивної війни.
Висновки
У серпні 2026 року регулярний моніторинг правозастосовної практики та дотримання прав людини в Кавказьких Республіках, у тому числі в Карачаєво-Черкесії, виявив стійку тенденцію до розширення масштабів і жорсткості методів репресивного тиску з боку правоохоронних і судових органів. Аналізований період характеризується остаточним оформленням «конвеєрного» принципу переслідування як за актуальні прояви громадянської незгоди, так і в рамках ретроспективного контролю цифрового простору.
Ключовою особливістю місяця стало впровадження державою практики «подвійних вироків» всередині пенітенціарної системи для безстрокової ізоляції нелояльних засуджених, а також демонстративне використання оновленого законодавства про громадянство як інструменту ідеологічного контролю. Силові відомства продовжили штучно конструювати кримінальні справи проти національної інтелігенції, ігноруючи базові процесуальні норми, принципи хронологічної послідовності та презумпцію невинуватості.
Паралельно фіксується наростання тиску на правозахисну спільноту через позапроцесуальні утримання, неформальні допити та дискримінаційний фільтраційний контроль на транспортних вузлах макрорегіону. Представлений звіт детально фіксує ці порушення, розподілені за ключовими аналітичними блоками, і містить їхню незалежну правову оцінку.
Тривожним аспектом репресій стали почастішання випадків переслідування активістів, а також цивільного населення за «антивоєнними статтями» і масові вироки за дезертирство (стаття 337 КПК) у світлі політики пролонгованого культурного колоніалізму.
У російському правовому контексті «антивоєнні правопорушення» насамперед включають кримінальні обвинувачення у поширенні «завідомо неправдивої інформації» про Збройні Сили (стаття 207.3 Кримінального кодексу Російської Федерації) та неодноразовій «дискредитації» армії (стаття 280.3 КПК), а також відповідні адміністративні правопорушення. За даними правозахисного проєкту «ОВД-Інфо», з лютого 2022 року по всій країні понад 1180 осіб піддалися кримінальному переслідуванню у зв’язку з антивоєнною позицією. Правозахисні організації виділяють Північний Кавказ як регіон із винятково високою щільністю переслідувань за антивоєнними справами. На Північному Кавказі задокументовано сотні адміністративних справ за статтею 20.3.3 Кодексу про адміністративні правопорушення. Через правовий механізм рецидивізму повторні адміністративні правопорушення часто переростають у повноцінні кримінальні обвинувачення. Задокументовані тюремні терміни в цих конкретних районах обчислюються десятками, переважно через коментарі в соціальних мережах, одиночні пікети або поширення антивоєнної літератури.
Жителі як ПФО, так і СКФО регулярно заносяться до національних реєстрів політичних в’язнів. Крім того, у південних регіонах спостерігається різке зростання кількості кримінальних обвинувачень із високими ставками, включаючи державну зраду, шпигунство і саботаж.
Політичні та антивоєнні переслідування на Північному Кавказі мають яскраво виражені регіональні особливості. На додаток до стандартних законів про «фейкові новини» і «дискредитацію», регіональна влада активно використовує обвинувачення в екстремізмі, тероризмі та нападах на співробітників правоохоронних органів. Крім того, каральні заходи, як правило, поширюються не лише на окремих осіб, а й на родичів обвинувачених.
Хоча зведені регіональні судові дані по ПФО і СКФО залишаються засекреченими, правозахисні організації незмінно відносять Північний Кавказ до числа регіонів із найбільшою кількістю справ, пов’язаних із дезертирством, у масштабах усієї країни. До середини 2025 року до російських судів надійшло понад 18 000 кримінальних справ про дезертирство. Витік даних із баз Міністерства оборони показав, що лише в Південному військовому окрузі (ПВО) понад 26 000 військовослужбовців були класифіковані як такі, що самовільно залишили частину або місце служби.
Хава Бештоєва,
Координатор правозахисних ініціатив,
«International Circassian Center for Support and Assistance» (США)