Скасування народу: знищення місцевого самоврядування як інструмент імперської асиміляції в Комі та інших національних регіонах
26 травня 2026 року Державна рада Республіки Комі ухвалила закон «Про окремі питання реалізації федерального закону «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в єдиній системі публічної влади на території Республіки Комі».
Ліквідація місцевого самоврядування в Республіці Комі не є ізольованим регіональним епізодом — це частина масштабного загальноросійського процесу з демонтажу федералізму та переходу до жорстко централізованої, де-факто унітарної моделі управління.
Після розпаду СРСР принципи місцевого самоврядування в РФ були сформульовані та закріплені в Конституції 1993 року у статтях 12 та 130–133 і повністю відповідали міжнародним принципам прав народів на збереження своєї культури та національної ідентичності.
Однак, починаючи з 2014 року, який став переломним не лише у зовнішній політиці РФ, а й у внутрішній, федеральна влада розпочала демонтаж місцевого самоврядування. З 2014 по 2019 роки центр почав поступово відбирати у низових поселень автономію. У 2014–2015 роках відбувається скасування прямих виборів до місцевих органів влади. У цей період до законодавства внесли поправки, що дозволили скасовувати прямі вибори мерів і голів районів, замінюючи їх призначенням через «конкурсні комісії» (де половину складу формує призначений президентом губернатор). У 2017–2019 роках починаються експерименти з «муніципальними округами»: регіонам дозволили зливати сільські поселення в «міські та муніципальні округи», знищуючи сільради. У Комі та низці інших регіонів цей процес розпочався під виглядом «оптимізації бюджетів» ще до ухвалення основних конституційних поправок.
Ключовим моментом став «референдум» щодо внесення поправок до Конституції РФ 1993 року, проведений у 2020 році з величезною кількістю порушень, результати якого не були визнані світовою спільнотою. Однак всередині країни ці поправки почали діяти, і відповідно до них у статтю 132 вводиться поняття «єдиної системи публічної влади». Це юридично знищило незалежність МСУ, підпорядкувавши його безпосередньо губернаторській і президентській «вертикалі».
У грудні 2021 року був ухвалений закон «Про загальні принципи організації публічної влади в суб’єктах РФ», який надав широкі повноваження губернаторам безпосередньо виносити догани та відсторонювати від посади голів муніципалітетів. І в грудні ж 2021 року сенатор Андрій Клішас і депутат Павло Крашенінніков внесли законопроєкт «Про загальні принципи організації МСУ в єдиній системі публічної влади», який був остаточно ухвалений у березні 2025 року. Головна суть закону полягає в законодавчому переході на повністю однорівневу систему. Сільські та міські поселення та їхні депутати ліквідуються остаточно, а вся країна переводиться на формат великогабаритних «округів» із призначеними або повністю підконтрольними центру головами.
https://doxa.team/articles/msu-reform
У рамках федеральної реформи МСУ Державна Рада Республіки Комі ухвалила закон про ліквідацію низового (поселенського) рівня місцевого самоврядування. Відповідно до цього закону в Республіці Комі відбувається скасування сільських і міських поселень. Усі наявні в регіоні муніципальні райони перетворюються на єдині муніципальні та міські округи. Ліквідуються місцеві ради та вибори, тобто повністю скасовуються інститути прямих виборів голів сільських і міських поселень, а також поселенські ради депутатів. У Комі це призведе до ліквідації понад 1200 низових депутатських мандатів, через які жителі сіл і деревень могли обирати своїх прямих представників. Усі повноваження, бюджети та адміністративний апарат повністю вилучаються з низового рівня і концентруються в центрах округів. Замість незалежних виборних адміністрацій у поселеннях створюються «територіальні органи» (відділи/відділення) окружної адміністрації, керівники яких призначаються зверху.
https://www.bnkomi.ru/data/news/199189
На прикладі Республіки Комі наочно видно колоніальний характер реформи. Скасування низових муніципальних районів і поселень із переходом на однорівневу систему «округів» віддаляє владу від населення на сотні кілометрів. В умовах Півночі це означає не лише адміністративну недоступність базових послуг, а й прямий удар по збереженню корінного народу комі.
По-перше, це адміністративний лінгвоцид. Поселкові та сільські ради залишалися останньою сферою, де мова комі мала хоча б обмежений офіційний статус і використовувалася в живому діловодстві та спілкуванні з депутатами. Перенесення управління в міські округи повністю витісняє національну мову з публічно-правового простору.
По-друге, така «оптимізація», по суті, є етноцидом. Позбавлення поселень власних бюджетів веде до масового закриття малокомплектних національних шкіл, бібліотек і клубів у сільській місцевості. Дітей виштовхують у російськомовні інтернати, що розриває міжпоколінну передачу мови і призводить до її стрімкої деградації — явища, що кваліфікується міжнародним правом як лінгвоцид.
https://www.tribuna.nad.ru/rezhut-po-zhivomu-optimizaciya-v-komi-idet-po-xudshemu-scenariyu/
По-третє, ця реформа посилює процес відчуження ресурсів. Ліквідація МСУ має тут критичний характер, оскільки сільські поселення в Комі (особливо в традиційних комі-районах, таких як Іжемський, Усть-Куломський, Корткероський та ін.) залишалися практично єдиним інститутом, де корінне населення могло безпосередньо впливати на питання локального значення — від землекористування до розподілу благоустрою.
Фото Сергія Паршукова
Саме на рівні низових рад поселень і через прямі сходи громадян місцеве населення відстоювало свої інтереси, намагаючись блокувати або опротестовувати рішення щодо вирубки лісів, розміщення звалищ чи прокладання трубопроводів на території свого традиційного проживання. Перенесення всіх рішень до єдиного окружного центру остаточно позбавляє сільські громади права «вето» на їхній власній землі і знищує останні важелі опору проти безконтрольного викачування ресурсів на користь імперського центру та пов’язаних із ним корпорацій.
Скасування автономного МСУ позбавляє муніципалітети фінансової та адміністративної незалежності, переводячи голів округів у пряме підпорядкування губернаторам і силовим відомствам. Це означає пряме зневажання статті 12 Конституції РФ, яка безпосередньо гарантує самостійність МСУ та його організаційну окремішність від органів державної влади.
Таким чином, те, що відбувається — зміцнення «вертикалі» — підміняє собою конституційні основи (ст. 1 і ст. 5 Конституції РФ), що закріплюють федеративний устрій країни та право народів на самоврядування. Подібна централізація фактично перетворює Російську Федерацію з федеративної держави на жорстко унітарну імперію, а нормативні поправки про «єдину систему публічної влади» вступають у непримиренне юридичне протиріччя з непорушною статтею 16 Конституції РФ.
Створюється парадоксальна ситуація: проводячи реформу МСУ, кремлівський режим вступає у пряму конфронтацію навіть із текстом власної, переписаної під себе Конституції. У той час як ст. 12 Основного закону прямо гласить, що органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади, федеральний закон про «публічну владу» силою вбудовує їх у жорстку вертикаль підпорядкування губернаторам. Знищуючи автономію муніципалітетів, центр де-факто анулює федеративний устрій країни, розписуючись у тому, що навіть формальні конституційні гарантії принесені в жертву імперському централізму.
Основні наслідки для населення Комі вкрай негативні. Жителі віддалених сіл і національних деревень позбавляються можливості оперативно впливати на представницьку владу. Місцеві депутати, які проживали в тому ж селі, замінюються райцентровськими або окружними чиновниками. Ліквідація власних бюджетів поселень призводить до того, що кошти розподіляються за залишковим принципом із центру округу, що посилює згасання малих і віддалених сільських територій. У сільських поселеннях частка комі населення традиційно вища, а комі мова активніше використовувалася не лише в побуті, а й у низовому діловодстві. Витіснення виборних локальних органів призначеною зверху адміністративною вертикаллю веде до подальшого вимивання національного компонента з місцевого управління.
Подібні зміни охопили всі без винятку національні регіони (республіки, автономні округи та автономну область) РФ, хоча швидкість і форми опору цій реформі різнилися від регіону до регіону.
Оскільки ФЗ № 33-ФЗ «Про загальні принципи організації МСУ в єдиній системі публічної влади» є федеральним законом, він має обов’язковий характер для всіх суб’єктів РФ. Знищення низового рівня МСУ торкнулося абсолютно всіх національних автономій.
У республіці Татарстан довгий час намагалися зберегти низовий рівень МСУ, оскільки сільські поселення там були центрами збереження татарської мови та традиційного укладу життя. Проте в рамках загального тренду на «уніфікацію» Кремль змусив республіканську владу ліквідувати автономію поселень і передати ключові повноваження на рівень районів/округів.
У Башкортостані перехід до однорівневої системи викликав сильне соціальне напруження в башкирських зауральських районах (Баймакському, Абзеліловському та ін.), де низові сходи громадян були головним інструментом захисту земель від хижацького видобутку корисних копалин золоторозвідувальними компаніями. Ліквідація цих рад позбавила башкирські громади законних способів захисту своєї екології.
Татарстан і Башкортостан історично володіли найрозгалуженішою мережею низових сільрад. Колоніальна політика Російської імперії та прагнення до тотального контролю в СРСР призводили до спроб зруйнувати історично сформовану самоорганізацію цих народів, але щоразу їй вдавалося вистояти. Нинішня реформа МСУ покликана ліквідувати цей історично сформований каркас і позбавити татар і башкир залишків засобів захисту своїх національних інтересів.
Для регіонів Півночі та Сибіру (Якутія, Ненецький АО, Ямало-Ненецький АО, Чукотка) наслідки аналогічні Комі. У Якутії (Саха) — найбільшому за територією регіоні світу — ліквідація селищних адміністрацій призвела до повної ізоляції віддалених оленярських і національних наслегів. У НАО, ЯНАО та ХМАО ліквідація низових Рад депутатів позбавила ненців, хантів і мансі права давати згоду (або відмовляти) нафтовим і газовим корпораціям на вилучення їхніх родових угідь і тундрових пасовищ.
На Кавказі (Дагестан, Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія) ліквідація низового МСУ створила ризики прямих міжетнічних конфліктів. У багатонаціональних сільських поселеннях виборні сільради забезпечували паритет і представництво різних етносів (наприклад, кабардинців і балкарців, ногайців, кумиків, аварців і даргинців). Примусове об’єднання поселень у великі «округи» призводить до того, що чисельні більшість етносів повністю витісняють меншини з органів управління.
Правовий аналіз процесу ліквідації місцевого самоврядування
Як уже не раз говорилося вище, реформа місцевого самоврядування в РФ не лише завдає шкоди народам, що проживають на території РФ, а й проводиться з грубішими порушеннями як внутрішнього законодавства Росії, починаючи з Конституції, так і норм міжнародного права.
1. Порушення Конституції РФ і федерального законодавства
Скасування сільських поселень та їхніх виборних органів грубо порушує базові норми російського та регіонального права:
- Порушення ст. 130 і ст. 131 Конституції РФ:
- Конституція РФ визначає місцеве самоврядування як самостійне вирішення населенням питань місцевого значення.
- Згідно з ч. 2 ст. 131 Конституції РФ, зміна меж територій, у яких здійснюється місцеве самоврядування, допускається з урахуванням думки населення відповідних територій. На практиці «публічні слухання» щодо ліквідації поселень мають формальний характер, а протести місцевих жителів і депутатів низових рад ігноруються.
- Порушення ст. 132 Конституції РФ: Органи МСУ самостійно формують і виконують місцевий бюджет. Ліквідація поселенських бюджетів і передача їх на рівень округу позбавляє сільські громади економічної самостійності.
- Порушення Федерального закону № 131-ФЗ «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в РФ»: закон гарантує дворівневу систему МСУ для забезпечення доступності влади. Примусове об’єднання поселень у єдині округи на величезних територіях Півночі (де відстань між селом і центром округу може бути від 100 до 200 км) прямо суперечить принципу пішої та транспортної доступності органів МСУ для громадян.
- Порушення Конституції Республіки Комі: ст. 100 Конституції Республіки Комі гарантує право громадян на здійснення місцевого самоврядування. Примусова «вертикалізація» позбавляє жителів комі сіл права обирати свою місцеву владу.
Аналогічний демонтаж конституційних гарантій і суверенних положень відбувся в усіх національних республіках — від Татарстану і Башкортостану до Якутії. Почергово змусивши регіональні парламенти переписати свої основні закони, прибравши з них будь-які згадки про самостійність, договірні відносини та суверенітет, федеральний центр розчистив правовий плацдарм для остаточної ліквідації місцевого самоврядування та перетворення федерації на жорстко централізовану систему.
2. Кваліфікація за міжнародним правом і право на самовизначення
З точки зору міжнародного права та захисту прав корінних народів, ліквідація низових органів МСУ в місці компактного проживання комі та інших народів РФ також має характер системного утиску їхніх колективних прав. Такі дії федеральної влади вже призвели до порушення таких міжнародних актів:
- Декларація ООН про права корінних народів (2007 р.):
- Стаття 3: Корінні народи мають право на самовизначення.
- Стаття 4: Корінні народи при здійсненні їхнього права на самовизначення мають право на автономію або самоврядування в питаннях, що стосуються їхніх внутрішніх і місцевих справ.
- Статті 18 і 19: Держава зобов’язана консультуватися з корінними народами та отримувати їхню вільну, попередню та усвідомлену згоду (FPIC) до ухвалення законодавчих або адміністративних заходів, які можуть їх зачепити. Ліквідація поселенських рад прямо порушує ці норми.
- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ст. 1): Усі народи мають право на самовизначення, в силу якого вони вільно встановлюють свій політичний статус і забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток.
Правова політика РФ щодо прав народів носить виражений вибірково-колоніальний характер. Перебуваючи під зобов’язаннями основоположних Пактів ООН 1966 року (що гарантують право народів на самовизначення та розпорядження ресурсами), Російська Федерація водночас свідомо відмовилася ратифікувати профільні міжнародні акти — Конвенцію МОП № 169, Декларацію ООН про права корінних народів (2007) та Європейську хартію регіональних мов.
Відмова від ратифікації цих документів і подальша ліквідація місцевого самоврядування у 2020–2025 роках наочно демонструють: Кремль планомірно демонтує внутрішні та зовнішні правові механізми, які могли б захистити землі та мови народів Комі, Татарстану, Башкортостану, Якутії та інших національних регіонів від імперського вилучення та асиміляції.
У міжнародно-правовій доктрині подібна політика відкриває принципово нову перспективу. Згідно зі Статутом ООН, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Декларацією UNDRIP, кожен народ володіє невід’ємним правом на самовизначення. Коли держава систематично знищує інститути внутрішнього самоврядування, проводить політику лінгвоциду та відбирає життєві ресурси, вступає в силу концепція відновлювальної (компенсаторної) сецесії (Remedial Secession). Вона гласить, що при повному позбавленні народу внутрішнього самовизначення та блокуванні будь-яких легальних способів захисту його прав усередині держави у цього народу виникає законне міжнародно-правове підґрунтя для зовнішнього самовизначення — тобто для виходу зі складу метрополії та створення власної незалежної держави.
Ліквідувавши місцеве самоврядування, імперський центр остаточно зруйнував легітимність своєї присутності на національних окраїнах. У цих умовах осмислення дезінтеграції РФ і реалізація права народів на сецесію стає єдиним юридично та морально обґрунтованим способом порятунку націй від повного фізичного та культурного зникнення.