Звіт за вересень 2026 Адигея

Звіт про порушення прав людини в Республіці Адигея

Вересень 2026 року
Хава Бештоєва

Аналіз відкритих джерел за вересень 2026 року, зокрема даних правозахисних організацій, незалежних ЗМІ та матеріалів судових процесів, виявляє перманентність тенденції до порушення прав і свобод людини владою, силовими структурами та судовими органами Республіки Адигея. Задокументовані інциденти фіксують системну кризу пенітенціарної системи, виражену в тотальній цензурі, ненаданні екстреної медичної допомоги та судовому заниженні компенсацій за доведений тюремний свавілля. Особливої актуальності набувають факти грубого посягання на свободу совісті (ст. 28 Конституції РФ) і практика використання «географічних репресій» проти віруючих, а також стрімка криміналізація антивоєнних поглядів громадян із застосуванням цифрових провокацій спецслужб. Скоординовані дії силового апарату та регіональних судів, спрямовані на фабрикацію тяжких терористичних обвинувачень і приховування інформації про політичні процеси, обумовлюють екстрену необхідність активізації правозахисних зусиль у республіці.

Колишній політв’язень Асхабалі Алібеков домігся визнання порушень прав з боку адміністрації ВК-1, але суму компенсації суд знизив у 50 разів

Теучезький районний суд Республіки Адигея частково задовольнив позовну заяву колишнього політв’язня та автора YouTube-каналу «Дикий десантник» Асхабалі Алібекова до виправної колонії № 1 (ВК-1), в якій він відбував покарання.

Асхабалі Алібеков зазнавав кримінального переслідування кілька разів. Його арешти та строки пов’язані з такими кримінальними справами:

Справа про застосування насильства до поліцейського (поточне ув’язнення):
У лютому 2024 року Алібекова затримали в Казані, куди він прямував як незалежний спостерігач на вибори. Його звинуватили за ч. 1 ст. 318 КК РФ у тому, що під час жорсткого затримання силовиками він нібито зачепив співробітника поліції ногою. Сам блогер заявляв про побиття з боку співробітників, які його затримували. У підсумку суд засудив його до реального строку, який пізніше апеляційна інстанція скоротила до 2 років колонії суворого режиму.
https://ovd.info/express-news/2025/01/20/dikomu-desantniku-na-4-mesyaca-snizili-srok-po-delu-o-primenenii-nasiliya-k
https://www.svoboda.org/a/v-tatarstane-utverdili-reshenie-ob-areste-blogera-dikogo-desantnika-iz-kubani-do-maya/32879271.html
https://repression.info/ru/persons/askhabali-alibekov
Справа про «дискредитацію» армії РФ (2022–2023 рр.):
Восени 2022 року на Алібекова завели справу за кримінальною статтею про повторну дискредитацію Збройних сил РФ (ч. 1 ст. 280.3 КК РФ) після кількох адміністративних штрафів. Приводом стали опубліковані на його каналі відеоролики з жорсткою критикою політики Володимира Путіна та антивоєнними висловлюваннями. У березні 2023 року суд Новоросійська призначив йому 1 рік і 2 місяці колонії суворого режиму. Він повністю відбув цей строк і звільнився в листопаді 2023 року (пізніше, навесні 2024 року, касаційний суд скасував цей вирок і направив справу на перегляд, який у підсумку закрили через закінчення строків давності).
https://www.svoboda.org/a/dikiy-desantnik-iz-dagestana-vyshel-na-svobodu/33694810.html
https://meduza.io/news/2023/03/23/avtora-yutyub-kanala-dikiy-desantnik-ashabali-alibekova-prigovorili-k-godu-i-dvum-mesyatsam-kolonii-po-delu-o-diskreditatsii-armii

Правозахисна спільнота, включно з незалежним проєктом «Меморіал», офіційно визнала Асхабалі Алібекова політичним в’язнем, підкреслюючи, що реальною причиною системного тиску і фабрикації кримінальних справ є його багаторічна публічна опозиційна діяльність і блогінг.

https://www.svoboda.org/a/arestovannyy-bloger-dikiy-desantnik-iz-dagestana-priznan-politzaklyuchennym/33125081.html
https://memopzk.org/news-eng/askhabali-alibekov-is-a-political-prisoner/

У вересні 2026 року суд юридично визнав факт неправомірних дій з боку керівництва та співробітників пенітенціарної установи. Однак при заявлених позовних вимогах у розмірі 1 мільйона рублів суд присудив заявникові компенсацію моральної шкоди в розмірі всього 20 тисяч рублів.

Цей процес має важливе значення для правозахисної спільноти: він не лише розкрив грубі системні порушення прав громадян у місцях позбавлення волі, а й у черговий раз продемонстрував усталену практику мінімізації судових компенсацій у спорах з державними органами.

Під час судового розгляду підтвердилося, що адміністрація ВК-1 систематично застосовувала до Алібекова заходи незаконного тиску та штучної ізоляції:

• Порушення таємниці листування: Співробітники колонії несанкціоновано розкривали та оглядали вхідну кореспонденцію з органів прокуратури. Ці дії прямо порушують законодавство, оскільки наглядова пошта є конфіденційною і не підлягає цензурі. Метою адміністрації був незаконний контроль за скаргами засудженого.

• Блокування особистого листування: За час перебування Алібекова в установі його близькими та прихильниками було надіслано понад 300 листів, однак адресату передали лише 78 з них. Решта кореспонденції утримувалася цензорами без законних підстав.

• Штучні затримки документів: Надсилання офіційних заяв і довідок, необхідних для сім’ї ув’язненого, навмисно затримувалося співробітниками ВК-1 на строк до одного місяця, що позбавляло ці документи юридичної актуальності.

Факт вчинення цих правопорушень не оскаржувався відповідачем: керівництво колонії надало суду матеріали внутрішньої перевірки, згідно з якими порушення з боку персоналу офіційно підтвердилися, а винні особи були притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

Окрім ущемлення громадянських прав, заявник звернув увагу суду на катастрофічний стан медичної допомоги в пенітенціарній установі. За словами Алібекова, у ВК-1 повністю був відсутній штатний лікар.

Як приклад критичного ненадання допомоги наводився випадок, коли викликана до тяжкохворого ув’язненого бригада швидкої медичної допомоги діставалася на територію колонії 2 години 47 хвилин. У результаті затримки молодий чоловік помер. Усього, за даними правозахисного моніторингу заявника, за період його відбування покарання у ВК-1 зафіксовано смерть 9 засуджених, які не досягли 50-річного віку.

Рішення Теучезького районного суду знизити розмір виплати зі 100 % до 2 % від суми позову ілюструє глибоку кризу в механізмі захисту прав людини в судах загальної юрисдикції:

Формальний критерій фізичної шкоди: Зниження компенсації до 20 тисяч рублів суд мотивував тим, що позивач не надав медичних документів, які свідчать про погіршення стану його здоров’я внаслідок дій адміністрації. При цьому психологічний тиск, позбавлення зв’язку із зовнішнім світом і грубе зневажання людської гідності судом фактично проігноровані.
Дискреція суддів першої інстанції: Юристи зазначають, що визначення розміру компенсації моральної шкоди «на око» залишається стандартним підходом. Суди першої інстанції користуються своїм дискреційним (винятковим) правом встановлювати суми, виходячи із суб’єктивного розуміння принципів «розумності та справедливості». В апеляційній інстанції змінити таку суму вкрай складно — для цього потрібно довести явну логічну або процесуальну помилку нижчестоящого судді.

Незважаючи на символічний розмір присудженої суми, правозахисники розглядають цей результат як проміжну перемогу: сам факт визнання судом вини ФСІН створює важливий юридичний прецедент. Асхабалі Алібеков і його захист мають намір оскаржити рішення в частині розміру компенсації у вищих судових інстанціях, вимагаючи повного відшкодування заподіяної моральної шкоди.

https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/426330

Під час аналізу ситуації зі смертністю в пенітенціарних установах УФСІН Росії по Республіці Адигея правозахисний моніторинг стикається зі суворими обмеженнями в доступі до інформації. Починаючи з 2023 року, ФСІН практично повністю засекретила відомчу медичну статистику у відкритих звітах. Офіційні дані про кількість летальних випадків та їхні причини в розрізі конкретних суб’єктів РФ більше не публікуються.
https://tochno.st/datasets/fsin_health_death

Оскільки детальні регіональні звіти УФСІН закриті для громадськості, ключовим джерелом про ситуацію всередині ФКУ ВК-1 УФСІН по Республіці Адигея стали свідчення, озвучені позивачем Асхабалі Алібековим.

За період відбування покарання заявника у ВК-1 (близько двох років з урахуванням перерв) всередині установи було зафіксовано смерть 9 засуджених. Усі загиблі були особами відносно молодого та середнього віку — жоден із 9 померлих ув’язнених не дожив до 50 років. У суді документально підтверджено системну проблему з медзабезпеченням (відсутність штатного лікаря). Як прямий тригер летальності наводився випадок затримки екстрених служб: через те, що швидка допомога діставалася до пацієнта на території ВК 2 години 47 хвилин, засуджений помер на місці від гострої патології.

Для зіставлення регіональних інцидентів із загальноросійськими правозахисники використовують розрахункові індикатори науково-дослідних публікацій (зокрема, НДІ ФСІН Росії) та доповіді Уповноваженого з прав людини в РА.
https://gshra.ru/upolnomochennyy-po-pravam-cheloveka-v-respublike-adygeya-vystupil-s-ezhegodnym-dokladom_20-04-2023.html
https://tochno.st/datasets/fsin_health_death

За експертними оцінками на основі досліджень НДІ ФСІН, основною причиною загибелі в колоніях залишаються хвороби системи кровообігу (серцево-судинні патології). У пенітенціарному секторі відносно показників смертності від захворювань серця зафіксовано рекордні значення (до 183,6 випадків на 100 тисяч ув’язнених), що правозахисники прямо пов’язують із прихованими травмами, стресами та хронічним дефіцитом медикаментів у медсанчастинах колоній.
https://verstka.media/fsin-record-smertnosti-news
https://theins.ru/news/277167

Офіційне керівництво служби заявляє, що загалом по країні за останній рік смертність у СІЗО та ВК від загальних захворювань знизилася на 9–10 %, посилаючись на загальну гуманізацію та зменшення загальної кількості ув’язнених. Однак правозахисні організації підкреслюють, що ці заяви неможливо перевірити через відсутність регіональної деталізації у відкритому доступі.
https://www.interfax-russia.ru/moscow/news/smertnost-zaklyuchennyh-rossiyskih-sizo-i-koloniy-snizilas-v-proshlom-godu-na-12-glava-fsin
https://www.kommersant.ru/doc/8499705
https://tochno.st/datasets/fsin_health_death

У щорічних доповідях Уповноваженого з прав людини в Республіці Адигея фіксуються регулярні звернення засуджених із місцевих ВК-1 та ВК-2. Скарги стосуються незадовільної якості надання медичної допомоги, тривалого очікування етапування до спеціалізованих лікувально-виправних установ (ЛВУ) сусідніх регіонів та затримок у проведенні медико-соціальної експертизи (МСЕ).
https://gshra.ru/upolnomochennyy-po-pravam-cheloveka-v-respublike-adygeya-vystupil-s-ezhegodnym-dokladom_20-04-2023.html

Правозахисники вказують, що закритість даних УФСІН по Республіці Адигея перешкоджає своєчасному реагуванню наглядових органів на спалахи захворюваності та випадки халатності медичного персоналу в колоніях регіону.
https://tochno.st/datasets/fsin_health_death

Рекомендації для апарату Уповноваженого з прав людини:

• Направити запит до Генеральної прокуратури РФ та ФСІН Росії для проведення комплексної перевірки ВК-1 УФСІН по Республіці Адигея в частині організації медичної допомоги, дотримання законності під час обробки кореспонденції засуджених та розслідування причин високої смертності.

• Підтримати правозахисний моніторинг судових рішень за позовами до ФСІН з метою вироблення системних рекомендацій для судів щодо справедливої оцінки моральної шкоди, заподіяної в місцях позбавлення волі.

Справа Миколи Сапарова: 4,5 року ув’язнення за віру, катування під час затримання та географія примусового віддалення засуджених

З виправної колонії № 5 у селищі Металострой (Санкт-Петербург) 22 вересня 2026 року звільнився 44-річний мешканець Майкопа Микола Сапаров. Віруючий повністю відбув покарання за сфабрикованою кримінальною справою про «організацію діяльності екстремістської організації» (ч. 1 ст. 282.2 КК РФ) за сповідування релігії Свідків Єгови. Загалом Сапаров провів в умовах ізоляції 4,5 року (з моменту арешту 22 березня 2022 року).
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/426953

Миколу Сапарова, Свідка Єгови з Майкопа, затримали 22 березня 2022 року і остаточно засудили до позбавлення волі 17 січня 2024 року.

У ніч на 22–23 березня 2022 року Миколу затримали разом із дружиною та неповнолітньою донькою в аеропорту Мінеральних Вод. Віруючий заявляв, що під час затримання силовики застосували до нього фізичне насильство та електрошокер. Одразу після цього його відправили до СІЗО.
https://jw-russia.org/prisoners/saparov.html
https://ovd.info/persons/saparov-nikolay-vladimirovich

17 січня 2024 року Майкопський міський суд визнав його винним і засудив до 6 років колонії загального режиму. З урахуванням часу, проведеного в слідчому ізоляторі (де один день у СІЗО зараховується за півтора дня в колонії загального режиму), реальний строк ув’язнення скоротився.
https://memopzk.org/news/svidetelya-iegovy-iz-majkopa-prigovorili-k-6-godam-kolonii/

Миколу Сапарова переслідували виключно через його релігійні переконання. У 2017 році Верховний суд РФ визнав «Управлінський центр Свідків Єгови в Росії» екстремістською організацією та заборонив її діяльність. Через це рішення будь-які мирні зібрання віруючих, спільні молитви, читання Біблії та обговорення релігійних тем російські правоохоронні органи стали кваліфікувати як кримінальний злочин.
https://jw-russia.org/news/2026/09/241331.html
https://www.bbc.com/russian/news-59047984

Сапарову пред’явили обвинувачення за ч. 1 ст. 282.2 КК РФ (організація діяльності екстремістської організації). Слідство стверджувало, що він «вчиняв дії організаційного характеру», які виражалися в координації богослужінь і проведенні зустрічей віруючих через інтернет. Сам Микола вини в екстремізмі не визнав.
https://memopzk.org/news/svidetelya-iegovy-iz-majkopa-prigovorili-k-6-godam-kolonii/
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/426953

Правозахисні організації, включно з проєктом «Підтримка політв’язнів. Меморіал», визнали Миколу Сапарова політв’язнем і в’язнем сумління, оскільки він був засуджений лише за реалізацію свого права на свободу віросповідання.

Це кримінальне переслідування та умови відбування покарання акумулюють у собі ключові патерни системних порушень прав людини в сучасній правозастосовній і пенітенціарній практиці РФ.

Фабрикація справи, застосування катувань і процесуальні порушення.

Справа Миколи Сапарова спочатку будувалася на грубих порушеннях міжнародних стандартів у галузі прав людини та кримінально-процесуального законодавства:

• Катування та фізичний тиск: Після затримання в березні 2022 року Сапаров зазнав жорстокого поводження. Як заявив сам віруючий у суді, співробітники силових відомств били його та катували електрошокером, а також застосовували психологічні погрози, намагаючись примусово домогтися зізнавальних показань.
https://ovd.info/express-news/2024/01/16/svidetel-iegovy-iz-maykopa-rasskazal-chto-k-nemu-primenyali-nasilie-posle

• Фальсифікація доказів: Слідчі дії проводилися з навмисними процесуальними порушеннями — зокрема, обшук у будинку віруючого проходив без участі незалежних понятих. У результаті цих дій слідство «виявило» в житловому приміщенні предмети, які, за заявою Сапарова та захисту, йому не належали і були підкинуті силовиками.
https://memopzk.org/news/svidetelya-iegovy-iz-majkopa-prigovorili-k-6-godam-kolonii/

• Блокада особистих прав у СІЗО: На етапі попереднього слідства адміністрація ізолятора порушувала право ув’язненого на зв’язок із зовнішнім світом, навмисно не передаючи Сапарову листи від родичів і друзів.
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/377423

Пенітенціарна географія як інструмент тиску на сім’ю.

Важливим аспектом кейсу є штучне ускладнення умов відбування покарання шляхом географічного віддалення засудженого від постійного місця проживання: попри те, що кримінальну справу розслідували в Республіці Адигея (Майкоп), Сапарова для відбування фінальної частини строку етапували до ВК-5 Ленінградської області. Відстань від Майкопа до селища Металострой автодорогами становить від 2100 до 2230 км.

Подібна практика ФСІН накладає надмірний фінансовий і фізичний тягар на членів сім’ї ув’язненого. За час побачень і поїздок для передачі продуктових і речових наборів дружина засудженого, Наталія Сапарова, була змушена подолати загалом 25 640 кілометрів. Такий підхід правозахисні інститути кваліфікують як форму прихованого колективного покарання родичів політв’язнів.

Системне ігнорування позицій Верховного Суду РФ.

Переслідування Сапарова велося за стандартним для цієї категорії справ обвинуваченням: координація релігійних зустрічей, читання молитов і спільні богослужіння. Вироки за подібну діяльність прямо суперечать офіційній правовій позиції вищої судової інстанції Росії. Ще в жовтні 2021 року Пленум Верховного суду РФ виніс чітку постанову: спільне або індивідуальне сповідування віри, реалізація релігійних обрядів і церемоній самі по собі не можуть кваліфікуватися як участь або організація діяльності екстремістської організації, якщо вони не містять реальних, доведених ознак екстремізму.

Ця формулювання міститься в офіційному документі — Постанові Пленуму Верховного Суду Російської Федерації № 32 від 28 жовтня 2021 року (зміни, внесені до Постанови Пленуму ВС РФ від 28 червня 2011 року № 11 «Про судову практику у кримінальних справах про злочини екстремістської спрямованості»).
https://www.garant.ru/hotlaw/federal/1492885/

На практиці правоохоронні органи та суди загальної юрисдикції повністю ігнорують це роз’яснення Пленуму ВС РФ. Будь-яка мирна релігійна активність громадян, які асоціюють себе з цілою низкою течій у рамках різних релігій, автоматично криміналізується слідством із посиланням на рішення ВС РФ від 2017 року про ліквідацію юридичних осіб конфесії.

Виправдувальні вироки за цією статтею залишаються поодинокими винятками (як, наприклад, прецедент Юрія Заліпаєва в Кабардино-Балкарії у 2020–2021 рр.). У переважній більшості випадків репресивна машина ігнорує норми про свободу совісті, гарантовані Конституцією РФ.

Кримінальне переслідування Миколи Сапарова та аналогічні справи проти віруючих різних конфесій на півдні Росії являють собою пряме посягання на фундаментальні конституційні права громадян. Стаття 28 Конституції РФ гарантує кожному свободу совісті та віросповідання, включно з правом сповідувати релігію як індивідуально, так і спільно з іншими, а також вільно поширювати свої переконання. Криміналізація спільних молитов і богослужінь прямо суперечить цій нормі, оскільки правоохоронні органи неправомірно прирівнюють особисту віру до діяльності ліквідованої у 2017 році юридичної особи. Крім того, суди на місцях продовжують ігнорувати Постанову Пленуму Верховного суду РФ від жовтня 2021 року, яка прямо роз’яснює: проведення релігійних обрядів самі по собі не повинні вважатися діяльністю екстремістської організації, якщо вони не містять реальних ознак екстремізму. Системне переслідування за мирну релігійну практику де-факто анулює дію конституційних свобод, перетворюючи право на свободу совісті на кримінально каране діяння.

На тлі звільнення Миколи Сапарова правозахисний моніторинг фіксує стійко високі показники репресивного тиску на релігійні меншини в південних регіонах країни. Згідно з агрегованими даними правозахисних організацій і спеціалізованих моніторингових центрів, Російська Федерація посідає друге місце у світі за кількістю громадян, позбавлених волі за свої релігійні переконання. Загалом у масштабах країни за справами, пов’язаними з реалізацією права на свободу совісті, у СІЗО та виправних колоніях одночасно утримуються близько 160–170 Свідків Єгови, а загальна кількість віруючих цієї конфесії, які зазнали кримінального переслідування, наблизилася до 1000 осіб.
https://www.svoboda.org/a/v-obnovlennyh-dannyh-o-presledovanii-svideteley-iegovy-v-rossii-lidiruyut-yuzhnye-regiony/31736030.html
https://novayagazeta.eu/en/articles/2025/03/28/russia-second-only-to-china-in-number-of-people-imprisoned-for-religious-beliefs-en-news

Південний і Північно-Кавказький федеральні округи (ПФО та ПКФО) традиційно входять до числа лідерів за інтенсивністю репресій проти релігійного населення.

З моменту заборони юридичних осіб організації у 2017 році в південному макрорегіоні фігурантами кримінальних справ про «екстремістську діяльність» стали десятки віруючих. Правозахисниками верифіковано кримінальні справи щонайменше щодо 21 мешканця ПКФО та 16 мешканців ПФО.
https://mahachkala.bezformata.com/listnews/svidetelej-iegovi-na-yuge-rossii/82079549/
https://www.svoboda.org/a/v-obnovlennyh-dannyh-o-presledovanii-svideteley-iegovy-v-rossii-lidiruyut-yuzhnye-regiony/31736030.html

Окрім Свідків Єгови, значну частку релігійних ув’язнених на півдні Росії та в Криму становлять особи, яких переслідують за обвинуваченнями в причетності до мусульманських організацій (зокрема, «Хізб ут-Тахрір», визнаної в РФ терористичною, але легально діючої в більшості країн світу). У цих регіонах строки ув’язнення за релігійну ідентичність і спільне вивчення літератури досягають від 10 до 20 і більше років позбавлення волі, що співставно з вироками за тяжкі насильницькі злочини.
https://www.state.gov/reports/2022-report-on-international-religious-freedom/russia
https://www.uscirf.gov/sites/default/files/2025-06/2025%20Russia%20Country%20Update%20FINAL.pdf

Особливу тривогу правозахисної спільноти викликає системне кримінальне переслідування жінок за їхні релігійні погляди в Південному та Північно-Кавказькому федеральних округах. Усупереч базовим принципам гуманності, слідчі органи та суди на Півдні Росії регулярно відправляють під арешт, до СІЗО та колоній літніх жінок, багатодітних матерів та осіб з інвалідністю, чия «вина» полягає виключно в мирному сповідуванні своєї віри.

Правозахисний моніторинг виділяє такі характерні риси переслідування жінок на Півдні Росії:

• Переслідування літніх віруючих та осіб з інвалідністю: Жорсткі кримінальні склади за статтею 282.2 КК РФ застосовуються до жінок пенсійного та передпенсійного віку, які мають тяжкі хронічні захворювання. Тривале перебування в умовах слідчих ізоляторів і виправних установ завдає непоправної шкоди їхньому здоров’ю, перетворюючи вироки на форму повільної розправи.

• Масові скоординовані обшуки як психологічний тиск: Процедура затримання жінок на Півдні Росії часто супроводжується невиправдано жорсткими заходами з боку силових відомств. Озброєні співробітники в масках, які вриваються на світанку, піддають жінок та їхніх неповнолітніх дітей найжорстокішому психологічному стресу, вилучаючи особисті щоденники, Біблії та сімейні фотографії.

• Руйнування сімейних зв’язків: Для багатьох жінок-політв’язнів кримінальні справи обертаються тривалою і насильницькою розлукою з дітьми та подружжям, які часто також зазнають паралельного кримінального переслідування.

На Півдні Росії суди виносять жінкам як реальні строки ув’язнення, так і тривалі умовні строки з жорсткими обмеженнями свободи, що позбавляють їх можливості повноцінно вести домашнє господарство, працювати або відвідувати медичні установи без спеціального дозволу контролюючих органів ФСІН. Захист таких жінок у судах ускладнюється загальною репресивною спрямованістю пенітенціарної системи регіону, яка повністю ігнорує конституційні гарантії рівності прав і свобод людини.

Арешт блогера Аміра Хапачева в Майкопі у справі про анкету в «Антивоєнний комітет» і прихована практика видалення прес-релізів судів

Майкопський міський суд Республіки Адигея відправив до слідчого ізолятора місцевого жителя, охарактеризованого в офіційних джерелах як «популярний блогер республіки» — у матеріалах справи фігурує під ініціалом «громадянин Х.». Його звинувачують за частиною 2 статті 205.5 Кримінального кодексу РФ (участь у діяльності організації, визнаної в РФ терористичною), санкція за якою передбачає покарання аж до 20 років позбавлення волі. Суд призначив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 1 місяць і 30 діб — до 23 листопада. За наявною інформацією від незалежних джерел і Telegram-каналів, під варту поміщено блогера Аміра Хапачева.
https://www.instagram.com/p/Dd6EeLGjq4Z/
https://sotaproject.com/news/119265

Цей правовий прецедент не лише демонструє крайній ступінь посилення репресій за будь-які прояви антивоєнної позиції в Північно-Кавказькому та Південному федеральних округах, а й оголює практику використання спецслужбами фальшивих інтернет-ресурсів для криміналізації дій громадян.
https://protokol.band/2026/09/29/sud-v-adygee-arestoval-populyarnogo-blogera-po-delu-antivoennogo-komiteta-i-udalil-soobshhenie-ob-etom/
https://www.instagram.com/p/DeKZGz-Rd8C/

Фабула справи: цифрова анкета як форма «терористичної діяльності»

За версією слідчих органів ФСБ, у вересні обвинувачений, перебуваючи в місті Краснодарі, заповнив цифрову «анкету асоційованого члена» міжнародної неурядової організації «Антивоєнний комітет Росії» (АКР), визнаної на території РФ терористичною. Заповнений документ блогер переслав через месенджер Telegram «невстановленому члену організації».
https://zona.media/news/2026/09/29/maikop
https://www.instagram.com/p/Dd6EeLGjq4Z/

Сам факт надсилання цифрової анкети в месенджері ліг в основу обвинувачення за однією з найтяжчих статей Кримінального кодексу. Захист Хапачева просив суд обмежитися м’якшим запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту, однак суддя відхилив аргументи адвокатів, повністю задовольнивши клопотання слідства про ізоляцію в СІЗО.
https://sotaproject.com/news/119265

Провокації з використанням «фейкових ботів» і позиція «Антивоєнного комітету».

Найважливішим аспектом цієї кримінальної справи є висока ймовірність того, що затриманий активіст став жертвою оперативної провокації силових відомств:

Після широкого розголосу інциденту консули «Антивоєнного комітету Росії» виступили з офіційною екстреною заявою. Організація підкреслила, що Амір Хапачев до них ніколи не звертався, а заповнена ним анкета до офіційної бази комітету не надходила.
https://x.com/sotaproject/status/2105248307958198518
https://www.instagram.com/p/DeKZGz-Rd8C/

Представники антивоєнного руху прямо попередили громадян про існування цілої мережі фальшивих Telegram-ботів і каналів-двійників, які створюються російськими спецслужбами і повністю копіюють візуальний стиль, логотипи та структуру незалежних правозахисних і опозиційних проєктів.
https://x.com/sotaproject/status/2105248307958198518
https://www.instagram.com/p/DeKZGz-Rd8C/

Громадяни, які намагаються висловити протест або зв’язатися з правозахисниками, вводять свої персональні дані в подібні контрольовані ФСБ боти. Отримана інформація (імена, телефони, цифрові анкети) одразу перетворюється спецслужбами на «доказову базу» кримінальної справи для негайного арешту.
https://www.instagram.com/p/DeKZGz-Rd8C/

Крім того, з місцевих Telegram-каналів і повідомлень ЗМІ надходить тривожна інформація про те, що під час затримання блогера побили співробітники силових відомств, а в умовах ізоляції від нього під катуваннями вимагають дати зізнавальні показання та обмовити себе. Правозахисна спільнота наполягає на необхідності негайного допуску незалежних адвокатів і медичного освідування затриманого для фіксації слідів насильства.
https://www.instagram.com/p/DeKZGz-Rd8C/

У цьому кейсі зафіксовано характерну для закритих політичних процесів аномалію в діях судового відомства:

Удень 29 вересня пресслужба Майкопського міського суду Адигеї відкрито опублікувала на своєму офіційному інтернет-порталі детальний прес-реліз про арешт «популярного блогера республіки».
https://sotaproject.com/news/119265

За короткий час після того, як публікація привернула увагу незалежних видань, повідомлення повністю і безслідно зникло з офіційного сайту суду. Наразі текст доступний виключно завдяки копіям у незалежних веб-архівах і моніторингових базах.
https://protokol.band/2026/09/29/sud-v-adygee-arestoval-populyarnogo-blogera-po-delu-antivoennogo-komiteta-i-udalil-soobshhenie-ob-etom/

Така практика видалення офіційної інформації свідчить про спроби приховати хід справи від громадського та правозахисного контролю одразу після того, як розкрилися нестиковки обвинувачення (включно з використанням силовиками фальшивих інтернет-ресурсів). Закриття даних про рух кримінальних справ за «терористичними» статтями суттєво обмежує можливості захисту і залишає заарештованих осіб у стані повної інформаційної ізоляції всередині СІЗО.

Висновок

У вересні 2026 року ситуація у сфері дотримання прав людини і громадянина в Республіці Адигея характеризувалася подальшим посиленням репресивного тиску на інститути громадянського суспільства, обмеженням свободи совісті, а також збереженням системних кризових явищ у регіональних пенітенціарних установах. Правозахисний моніторинг зафіксував три ключові негативні тренди: неадекватність судового захисту при порушенні прав ув’язнених, географічну дискримінацію віруючих і криміналізацію антивоєнних поглядів із використанням цифрових провокацій.

Системна криза в пенітенціарній системі (на прикладі ФКУ ВК-1).

Судовий прецедент у Теучезькому районному суді, який частково задовольнив позов колишнього ув’язненого Асхабалі Алібекова до виправної колонії № 1 (ВК-1), оголив глибокі внутрішні правопорушення у відомстві. Офіційно доведені факти тотальної цензури, навмисного розкриття конфіденційної прокурорської кореспонденції та блокади особистого листування засуджених (адресату передавалося менше 25 % листів).

Особливу тривогу викликає колапс системи медичного забезпечення у ВК-1, виражений у відсутності штатних лікарів і критичних затримках екстреної допомоги (зафіксовано випадок доїзду «швидкої» за 2 години 47 хвилин, що спричинив смерть пацієнта). Високий рівень летальності серед ув’язнених молодого та середнього віку (9 смертей осіб до 50 років за період строку заявника) посилюється закритістю відомчої статистики УФСІН. При цьому судова практика демонструє формальний підхід до захисту прав людини: суди загальної юрисдикції знижують суми компенсацій моральної шкоди в 50 разів (до 20 тисяч рублів замість заявленого мільйона), ігноруючи роз’яснення Пленуму Верховного Суду РФ про неприпустимість копійчаних виплат за незаконні дії держорганів.

Дискримінація за релігійною ознакою та географія примусового віддалення.

Вересень 2026 року ознаменувався звільненням мешканця Майкопа Миколи Сапарова, який повністю відбув 4,5 року ув’язнення за сфабрикованою справою про екстремізм (ч. 1 ст. 282.2 КК РФ) за належність до Свідків Єгови. Цей кейс підкреслює системне ігнорування судами Адигеї ст. 28 Конституції РФ і Постанови Пленуму Верховного суду РФ від 2021 року, яка забороняє криміналізувати мирні богослужіння.

Додатковим інструментом тиску пенітенціарної системи залишається «географічна репресія»: етапування засудженого мешканця Майкопа до ВК-5 Ленінградської області (на відстань понад 2200 км) наклало на його сім’ю непропорційний фінансовий і фізичний тягар (дружина подолала понад 25 тисяч кілометрів заради побачень), що кваліфікується як прихована форма колективного покарання родичів політв’язнів. Аналогічний репресивний тиск, включно з жорсткими обшуками та ізоляцією, продовжує застосовуватися в макрорегіоні ПФО та ПКФО до десятків віруючих, включно з літніми жінками та особами з інвалідністю.

Переслідування за антивоєнну позицію та використання цифрових пасток спецслужб.

Наприкінці місяця Майкопський міський суд відправив під арешт до СІЗО місцевого блогера Аміра Хапачева за обвинуваченням в участі в терористичній організації (ч. 2 ст. 205.5 КК РФ) із санкцією до 20 років позбавлення волі. Приводом стало надсилання в Telegram цифрової анкети до «Антивоєнного комітету Росії».

Цей інцидент виявив небезпечний прецедент використання силовими структурами фальшивих інтернет-ресурсів (ботів-двійників) для оперативної провокації та збору даних громадян, які висловлюють незгоду з діями влади. Процес супроводжувався грубими порушеннями прав затриманого (надходили повідомлення про побиття силовиками). Інформаційна політика судових органів Адигеї в цьому випадку виявила ознаки маніпуляції: офіційний прес-реліз про арешт блогера був прихований і безслідно видалений із сайту суду одразу після того, як справа привернула увагу незалежних правозахисних моніторингів.

Правозахисна ситуація в Республіці Адигея у вересні 2026 року демонструє узгоджені дії правоохоронної, пенітенціарної та судової систем щодо мінімізації правових гарантій громадян. Суди регіону де-факто виступають не органом правосуддя, а легітиматором каральних ініціатив силових відомств, послідовно знижуючи відповідальність держорганів за доведені порушення прав людини та відправляючи активістів до СІЗО на підставі цифрових провокацій.

Хава Бештоєва