Звіт за вересень 2026 Кабардино-Балкарія

Звіт про порушення прав людини в Кабардино-Балкарській республіці

Вересень 2026 року
Хава Бештоєва

Аналіз відкритих джерел за вересень 2026 року, зокрема даних правозахисних організацій, незалежних ЗМІ та матеріалів судових процесів, виявляє перманентність тенденції до порушення прав і свобод людини владою, силовими структурами та судовими органами Кабардино-Балкарської республіки. Задокументовані інциденти фіксують глибоку кризу регіонального правосуддя, виражену в розгортанні внутрішньосистемних чисток лоялістського крила із застосуванням методів каральної психіатрії та довгострокової ізоляції вчорашніх прихильників режиму. Особливої актуальності набувають факти жорсткого адміністративного терору проти віруючих через застосування нефункціонального Федерального списку екстремістських матеріалів Мін’юсту, а також ескалація карального конвеєра «терористичних справ» щодо неповнолітніх, що будується на оперативних кіберпровокаціях і палочній системі спецслужб в умовах тотального залякування та інформаційного вакууму. Скоординовані дії силового апарату, прокуратури та військових судів, спрямовані на фабрикацію обвинувачень у сприянні тероризму для економічного тиску на регіональний бізнес в обхід міжнародних екстрадиційних гарантій, а також практика заочного винесення максимальних тюремних строків і організація транснаціонального переслідування лідерів черкеського антивоєнного руху через канали Інтерполу, обумовлюють екстрену необхідність активізації правозахисних зусиль у республіці.

Репресивний конвеєр наздогнав прокремлівського блогера Іллю Ремесло

У правозастосовній практиці сучасної Росії пройдено черговий символічний рубіж: репресивні механізми, створені для придушення незалежного громадянського суспільства, почали конвеєрним методом поглинати лояльних пропагандистів і системних охоронців. Яскравим свідченням цієї деструктивної тенденції стало кримінальне переслідування уродженця Нальчика, відомого юриста і колись провідного пропутінського блогера Іллі Ремесло.

Приморський районний суд Санкт-Петербурга під головуванням судді Дмитра Хамадієва продовжив строк тримання Ремесло під вартою одразу на півроку — до 8 березня 2027 року. Блогер, який роками допомагав силовикам фабрикувати справи проти опозиції, сам опинився в ізоляторі за обвинуваченням у поширенні «фейків» про російську армію (ч. 2 ст. 207.3 КК РФ). Йому загрожує від 5 до 10 років позбавлення волі.

Проблеми у Ремесло почалися в березні 2026 року після того, як він опублікував пост із завуальованою критикою президента. Публікація викликала різку реакцію глави чеченського спецназу «Ахмат» Апті Алаудінова, який засумнівався у «добровільності» її написання. Одразу після цього блогера примусово помістили до петербурзької психіатричної лікарні.

17 липня 2026 року Ремесло офіційно затримали та заарештували Басманним судом Москви. Підставою для справи стали його висловлювання, що суперечать офіційним зведенням Генерального штабу РФ, озвучені у відеоінтерв’ю журналістці Ксенії Собчак. Примітно, що слідство інкримінувало лоялісту вчинення злочину з мотиву «політичної ненависті».

З СІЗО блогера знову перевели до спеціалізованої клініки, де утримували майже місяць (з 28 липня по 24 серпня), після чого повернули до ізолятора. Спроби захисту оскаржити сам факт арешту та апелювати до гарантованої Конституцією свободи слова були повністю проігноровані судами.

Суд демонстративно відхиляє будь-які доводи захисту. Під час судового засідання в Санкт-Петербурзі, де Ілля Ремесло брав участь по відеозв’язку з московського ізолятора, обвинувачення намагалося закрити процес від преси, однак суд залишив слухання відкритими.

Адвокати Сергій Бадамшин і Анрі Ціскарішвілі наполягали на пом’якшенні запобіжного заходу, нагадуючи суду, що слідство вже завершено і підсудний не може на нього вплинути. Захист вказав, що Ремесло має постійну реєстрацію в Санкт-Петербурзі, на його утриманні перебувають малолітні діти та батько-інвалід, а сам він раніше ніколи не був судимий.

Проте суд продемонстрував абсолютну глухоту до аргументів колишнього союзника системи. Суддя Хамадієв слухняно задовольнив вимогу прокурора, залишивши Ремесло в тюремних умовах ще на півроку.

Очевидно, що системна диктатура не знає винятків. Кейс Іллі Ремесло важливий для розуміння природи сучасної російської репресивної машини. Він наочно доводить три правові постулати:

Відсутність «охоронних грамот»: Тривала публічна служба режиму, написання доносів на незалежних журналістів і демонстративна лояльність Кремлю більше не гарантують безпеки. Інститути держбезпеки трансформувалися в автономний каральний конвеєр, що вимагає постійного виявлення «ворогів» для звітності, навіть якщо ці вороги генеруються з учорашніх ультрапатріотів.
Тотальна однодумність: Законодавство про «військову цензуру» (ст. 207.3 КК РФ) вибудоване таким чином, що будь-яке відхилення від офіційної директиви Міноборони РФ трактується як державний злочин. Допускається виключно стовідсоткове дублювання пропагандистських штампів — найменша спроба лояльного блогера проявити суб’єктивність або висловити критику веде до негайної ізоляції.
Реанімація каральної медицини: Використання психіатричних лікарень для ізоляції блогерів і політичних опонентів на Північному Кавказі та в столиці остаточно повернулося в практику спецслужб як позасудовий метод психологічного та правового зламу особистості.

При цьому примітно, що система діє по максимуму.

Строк продовження в цьому випадку можна назвати безпрецедентним: суд залишив обвинуваченого під вартою одразу на 6 місяців. Практика такого тривалого одноразового продовження арешту на етапі судового слідства застосовується судами загальної юрисдикції як інструмент максимального психологічного тиску на підсудного, фактично позбавляючи захист можливості регулярно заявляти клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м’який у зв’язку зі зміною обставин.

Залишаючи Ремесло в ізоляторі до весни 2027 року, суд повністю проігнорував той факт, що попереднє розслідування у справі офіційно завершено, усі матеріали зібрані, а обвинувальний висновок затверджено прокуратурою. В умовах, коли підсудний фізично не може вплинути на збір доказів або знищити докази, його подальше утримання в тюремних застінках втрачає процесуальний сенс і перетворюється на форму досудового покарання.

Історія Іллі Ремесло — це класична ілюстрація історичного правила: диктатура, знищивши зовнішніх опонентів, неминуче починає чистку власних лав. Для правозахисної спільноти цей кейс є доказом того, що правосуддя в країні знищено остаточно, а правове свавілля стало універсальною загрозою для будь-якого громадянина РФ, незалежно від його політичних поглядів.
https://www.kommersant.ru/doc/8908986
https://forpost-sz.ru/a/2026-09-17/sud-v-peterburge-reshil-ostavit-blogera-remeslo-v-sizo

Важливо, що справа Ремесло — це лише ланка зачистки ультрапатріотичного флангу та репресій проти прокремлівських блогерів і «воєнкорів» у РФ.

Якщо в період 2022–2023 років російська репресивна машина була сфокусована виключно на знищенні ліберальної опозиції та незалежних ЗМІ, то до 2026 року вектор каральної політики змістився всередину лоялістського табору.

Федеральний центр і спецслужби (зокрема, Департамент військової контррозвідки ФСБ і Головне управління з протидії екстремізму МВС) почали системну ліквідацію будь-якої автономної медійної активності на правому фланзі. Мета цієї кампанії — встановлення тотального контролю Міністерства оборони РФ над військовою повісткою та викорінення феномену «неконтрольованого патріотизму».

Правозахисний моніторинг виділяє три ключові хвилі та групи репресованих прокремлівських медіадіячів:

Розгром радикального крила «розсерджених патріотів».

Першим і найбільш жорстким сигналом до зачистки флангу лоялістів став арешт колишнього співробітника ФСБ і лідера руху «Клуб розсерджених патріотів» Ігоря Стрелкова (Гіркіна). Незважаючи на його ультранаціоналістичну позицію та особисту участь у бойових діях на Донбасі у 2014 році, суди загальної юрисдикції засудили його до 4 років позбавлення волі за статтею про заклики до екстремізму (ст. 280 КК РФ). Приводом стали публікації в Telegram з критикою керівництва Міноборони та сумнівами в ефективності ведення бойових дій. Цей прецедент довів, що для системи особисті заслуги в просуванні прокремлівської повістки повністю анулюються, якщо спікер виходить за рамки офіційної цензури.

Конвеєр кримінальних справ проти адміністраторів Z-каналів і воєнкорів.

Слідом за лідерами думок під удар потрапили технічні виконавці та автори популярних ультрапатріотичних ресурсів:

• Кейс проєкту «Рибар» і мережі каналів медіахолдингу Гудвін: Щодо авторів великих мілітарі-каналів були розгорнуті превентивні заходи — від обшуків ФСБ до примусового включення до реєстрів іноземних агентів і блокування рахунків за «несанкціонований збір коштів на армію».

• Арешти за «дискредитацію» та вимагання: Ціла низка адміністраторів патріотичних пабліків (включно з проєктами мережі «Кремлівська пральня», каналами «Незигар», «Бріф» і пов’язаними з ними структурами) були відправлені до СІЗО. Силовики почали масово використовувати зв’язку статей про «військову цензуру» (ст. 207.3, 280.3 КК РФ) та економічних складів (ст. 163 КК РФ — вимагання) для криміналізації будь-якої неофіційної інформації. Якщо блогер публікував відомості про втрати, корупцію при постачанні частин або прорахунки командування, його арештовували або за обвинуваченням у брехні, або в рамках справ про шантаж великих держчиновників («блоки в Telegram»).

Криміналізація «суб’єктивної лояльності».

Особливість переслідування Іллі Ремесло полягає в тому, що він не належав до радикальної військової опозиції. Його кримінальна справа демонструє стадію абсолютної монополізації інформаційного простору. Для відправки до СІЗО на півроку (до березня 2027 року) тепер не потрібен відкритий бунт проти влади — достатньо висловити суб’єктивну думку, що незначно відхиляється від щоденних брифінгів Генерального штабу РФ.

Інтеграція регіональних силових баронів, таких як Апті Алаудінов, у федеральну каральну повістку дозволяє ініціювати кримінальні справи та застосовувати інструменти каральної психіатрії проти блогерів на основі їхніх особистих конфліктів із чеченськими підрозділами або критики керівництва Міноборони в інтерв’ю великим медіа (інтерв’ю Ксенії Собчак).

Таким чином, зачистка лоялістського інформаційного поля призвела до того, що в РФ остаточно знищено інститут «санкціонованої критики». Державна система перейшла в режим тоталітарної цензури, де право на мовлення мають виключно офіційні спікери військового відомства. Доля вчорашніх прокремлівських блогерів і «воєнкорів» доводить: у сучасній Росії лояльність перестала бути гарантією безпеки, а репресивна машина працює автономно, переробляючи власні кадри заради демонстрації стовідсоткової ефективності та створення ілюзії абсолютної однодумності.

Діана Жабоева як жертва послідовного переслідування за онлайн-висловлювання

Правоохоронні органи та судова система Кабардино-Балкарської республіки демонструють методичне та цілеспрямоване знищення залишків свободи слова в цифровому просторі. Яскравим прикладом цієї репресивної практики стало кримінальне засудження жительки Нальчика Діани Жабоевої, яка зазнала послідовного адміністративного та кримінального переслідування з боку регіонального апарату ФСБ і МВС.

Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону визнав нальчанку винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205.2 Кримінального кодексу РФ (Публічне виправдання тероризму або пропаганда тероризму в інтернеті). Суд призначив Жабоевій покарання у вигляді грошового штрафу, а також наклав жорстке ураження в громадянських правах — заборону протягом двох років займатися діяльністю, пов’язаною з адмініструванням сайтів і каналів у глобальній мережі.

Справа Діани Жабоевої відображає стандартний для республік Північного Кавказу алгоритм «докручування» обвинувачень щодо громадян, які мають незалежну або критичну позицію:

Спочатку Жабоева потрапила в поле зору Центру з протидії екстремізму (ЦПЕ) за свої висловлювання щодо дій російських збройних сил. Наприкінці липня міський суд Нальчика визнав її винною за адміністративною статтею про «дискредитацію» армії РФ (ст. 20.3.3 КпАП РФ) і піддав штрафу. На цьому етапі силовики зафіксували «неблагонадійність» жительки КБР як об’єкт для подальшої розробки.

Локального адміністративного покарання спецслужбам здалося недостатньо. Управління ФСБ по Кабардино-Балкарії спільно з республіканським МВС ініціювали глибший аудит публікацій нальчанки. У результаті було знайдено інтернет-коментар або репост, який експерти силових відомств безальтернативно інтерпретували як «виправдання тероризму». Це дозволило перекваліфікувати дії жінки в категорію тяжких злочинів.

Аналізуючи конвеєрну практику розгляду справ за статтею 205.2 КК РФ на Півдні Росії, необхідно виділити в кейсі Жабоевої ключові системні аномалії правосуддя:

• Закритість і непрозорість обвинувачення: Ні УФСБ по КБР, ні офіційні судові органи не розкрили громадськості, за який конкретно текст, фразу чи зображення Жабоева отримала клеймо «виправдовувачки тероризму». Повне засекречування фабули справи — свідома тактика силовиків на Кавказі. Вона дозволяє маскувати звичайну пацифістську, антивоєнну риторику або побутові коментарі під «терористичну загрозу», позбавляючи суспільство можливості оцінити абсурдність обвинувачення.

• Інструмент «лінгвістичних експертиз»: Обвинувачення за статтею 205.2 КК РФ повністю базуються на висновках відомчих експертів-лінгвістів, які перебувають на державному забезпеченні при МВС або ФСБ. В умовах відсутності незалежної змагальності сторін на Північному Кавказі суди приймають ці «експертизи» як незаперечний доказ, ігноруючи контекст і справжній задум автора публікації.

• Ураження в правах як елемент цензури: Дворічна заборона на адміністрування інтернет-ресурсів є формою примусового виключення громадянського активіста з інформаційного поля. Держава не просто штрафує людину, вона позбавляє її технічних інструментів для трансляції альтернативної думки, вибудовуючи стерильне цифрове середовище.

Кейс Діани Жабоевої демонструє, що в Кабардино-Балкарії створено систему подвійного переслідування за одну й ту саму онлайн-поведінку (спочатку через КпАП, потім через КК РФ). Мирні громадяни, які висловлюють незгоду в інтернеті, прирівнюються спецслужбами до «терористів», учасників радикального збройного підпілля, що дозволяє ФСБ штучно завищувати статистичні показники розкриття терористичних злочинів у Північно-Кавказькому федеральному окрузі.
https://kbrria.ru/proisshestviya/VKabardinoBalka155riiosuzhdenamestnayazhitelnitsaprichastnayakopravdaniyuterrorizma

У Нальчику винесено вирок за переказ п’ятирічної давності

Правоохоронні органи та суди Кабардино-Балкарської Республіки продовжують практику ретроспективного переслідування громадян за їхню минулу легальну активність. Яскравим свідченням цього тренду стало винесення Нальчикським міським судом обвинувального вироку щодо 51-річного місцевого жителя у справі про фінансування екстремізму.

Чоловіка визнано винним за частиною 1 статті 282.3 Кримінального кодексу РФ (Фінансування екстремістської діяльності). Суд призначив йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі умовно з випробувальним строком на 1 рік. І хоча винесений вердикт виявився м’якшим за максимально передбачену санкцію статті (від 3 до 8 років реального ув’язнення), сам прецедент фіксує небезпечні механізми тотального фінансового контролю.

Основою для порушення кримінальної справи став рядовий грошовий переказ, здійснений нальчанином у серпні 2021 року на адресу певної некомерційної організації.

За версією слідства ФСБ і Центру з протидії екстремізму (ЦПЕ) МВС, фігурант справи «завідомо знав», що діяльність цієї структури на території Російської Федерації заборонена і визнана екстремістською. Оперативну розробку та припинення його діяльності силовики провели силами спільної регіональної групи.

Правозахисний аудит кейсу виявляє системні маркери фабрикації подібних процесів:

• Ретроспективний характер переслідування: Силовики цілеспрямовано піднімають архіви банківських переказів п’ятирічної давності. Громадянин, який здійснив разове пожертвування або переказ у роки, коли організація могла мати легальний статус (або перебувати в процесі накладення заборони), автоматично криміналізується у 2026 році.

• Специфіка умовного засудження як інструменту контролю: Призначення умовного строку на Кавказі часто використовується судами для створення ілюзії «м’якого правосуддя». Однак у реальності умовний вирок за екстремістською статтею тягне за собою негайне включення громадянина до чорного списку Росфінмоніторингу (Перелік терористів і екстремістів). Людині блокують усі особисті банківські картки, обмежують щомісячні витрати до прожиткового мінімуму і позбавляють можливості легально вести трудову чи економічну діяльність.

• Конвеєрний характер «фінансових» справ: Цей випадок у Нальчику не унікальний. Прокуратура КБР раніше звітувала про затримання за аналогічною схемою 31-річного місцевого жителя, якому також інкримінували перекази екстремістським структурам.

Найважливішою аномалією пенітенціарної та правозастосовної практики в Кабардино-Балкарії залишається інформаційний вакуум навколо політичних процесів. Правозахисний центр Кабардино-Балкарії офіційно заявляє про критичний дефіцит детальної інформації про сфабриковані «терористичні» та «екстремістські» справи в республіці.

Головна причина цього — прямий шантаж і залякування підслідних з боку силовиків. При затриманні оперативники ЦПЕ і ФСБ «рекомендують» родичам і самим обвинуваченим нікуди не скаржитися і не звертатися до незалежних правозахисників, погрожуючи в іншому випадку замінити умовні строки або м’які запобіжні заходи на реальні тюремні строки в колоніях суворого режиму. Налякані люди погоджуються на особливий порядок судочинства і визнання вини, що дозволяє спецслужбам КБР безперешкодно штампувати показники розкриття, приховуючи відсутність реального терористичного умислу у фігурантів.
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/426510

Ірині Похоренко винесено вирок у справі про фінансування «екстремістської діяльності»

Прохладненський районний суд Кабардино-Балкарії виніс обвинувальний вирок місцевій жительці Ірині Похоренко, визнавши її винною у фінансуванні екстремістської діяльності за ч. 1 ст. 282.3 КК РФ. Суд призначив їй покарання у вигляді 3 років позбавлення волі умовно.

В офіційних релізах відомств точна сума переказу та найменування екстремістської структури не розголошувалися. Особистість засудженої вдалося встановити завдяки аналізу судової картотеки: кримінальна справа надійшла до суду 2 червня, а вирок відбувся 20 липня.

У ситуації Похоренко присутні характерні для подібних справ маркери закритості з боку силових структур:

• Розмитість обвинувачення: Згідно з версією слідства, у серпні 2021 року Похоренко перевела гроші певній організації, «завідомо знаючи», що її діяльність заборонена на території РФ. При цьому ні МВС, ні ФСБ традиційно не розкривають ні точну суму переказу, ні назву самої організації. Як ми розуміємо з останніх відомих кейсів, це міг бути як Фонд боротьби з корупцією, так і Церква адвентистів або Свідків Єгови, або, наприклад, Фонд черкеської культури. Якщо не розкривають, то ймовірніше за все, те, що відбувається, суперечить міжнародному праву.

• Участь спецслужб: У переслідуванні жінки був задіяний потужний силовий ресурс — оперативний супровід здійснювали співробітники Центру «Е» регіонального МВС спільно з оперативниками республіканського УФСБ.

• Непублічність процесу: Відомства воліли повністю приховати ім’я засудженої у своїх прес-релізах. Її особистість вдалося верифікувати лише незалежним журналістам через моніторинг судової картотеки Прохладненського районного суду. Процес пройшов у стислі строки: справа надійшла до суду 2 червня, а обвинувальний вердикт був оголошений уже 20 липня.

Правозахисні моніторингові групи фіксують, що застосування статті 282.3 КК РФ у СКФО нерідко має непублічний характер, через що незалежні адвокати та правозахисники стикаються з серйозним дефіцитом даних у справах екстремістської та терористичної спрямованості в регіоні.
https://www.instagram.com/p/Dc9Rxoggzi5/

Справа Діани Індреєвої та системний абсурд переслідування за продаж релігійних книг

Нальчикський міський суд Кабардино-Балкарської Республіки притягнув до адміністративної відповідальності 40-річну місцеву жительку Діану Індреєву. Її визнали винною за статтею 20.29 КпАП РФ (Виробництво та поширення екстремістських матеріалів) за звичайну спробу продати стару друковану книгу на одній із популярних інтернет-платформ оголошень.

Слідчі органи Центру з протидії екстремізму (ЦПЕ) МВС вважали комерційне оголошення актом «поширення екстремізму» на тій підставі, що це конкретне релігійне видання було включено до Федерального списку екстремістських матеріалів (ФСЕМ) ще у 2015 році. Суд призначив жінці грошовий штраф. Цей інцидент не просто поповнив репресивну статистику регіонального МВС, а й у черговий раз оголив глибокі системні вади та технічну абсурдність існуючої в РФ практики заборони літератури.

Фабула справи Індреєвої вражає своєю побутовою тривіальністю та невідповідністю задіяного державою силового апарату. Під час цілеспрямованих оперативно-розшукових заходів співробітники ЦПЕ виявили в мережі оголошення про продаж старої друкованої книги. Звичайна спроба позбутися непотрібної домашньої літератури або заробити невеликі гроші була кваліфікована як правопорушення проти державної безпеки. При цьому ні поліція, ні суд традиційно не стали розкривати, яке саме релігійне видання намагалася продати нальчанка.

Спецслужби навмисно приховують назви книг, щоб замаскувати абсурдність обвинувачень від суспільного контролю. Конфіскацію та штраф було винесено без проведення будь-якого нового змістовного аналізу тексту — суду виявилося достатньо формального збігу назви книги з реєстровим рядком 11-річної давності.
https://kbrria.ru/proisshestviya/VKabardinoBalkariipreseklipopytkuprodazhiekstremistskoyliteratury14

Правозахисний аналіз кейсу Діани Індреєвої виявляє фундаментальну проблему: звичайний громадянин фізично не здатний убезпечити себе від переслідування за статтею 20.29 КпАП РФ через структурний колапс самого Федерального списку екстремістських матеріалів.

Експерти правозахисного сектору та дослідники виділяють кілька факторів, що перетворюють Федеральний список екстремістських матеріалів на сліпу пастку для населення:

• Катастрофічний обсяг реєстру: На сьогоднішній день список Міністерства юстиції РФ розрісся до кількох тисяч позицій. Він являє собою величезний, хаотичний масив текстових даних, у якому містяться назви книг, брошур, листівок, пісень і відеороликів, заборонених сотнями різних районних судів по всій країні. Перевірити цей список перед продажем старої речі на сервісах на кшталт «Авіто» звичайній людині практично неможливо.

• Відсутність адекватних ідентифікаційних ознак: Постанови судів про заборону літератури вносяться до списку Мін’юсту в суворій відповідності з резолютивними частинами судових рішень. Нерідко до Федерального списку екстремістських матеріалів вноситься лише уривчаста назва (наприклад, «Релігійна книга», «Книга в обкладинці зеленого кольору») без зазначення автора, року видання, видавництва, тиражу та міжнародного стандартного книжкового номера (ISBN). Мирні громадяни можуть володіти і намагатися продати цілком легальне академічне або класичне видання, не підозрюючи, що конкретний переклад або тираж був заборонений якимось регіональним судом.

• Відсутність пошукової оптимізації та зрозумілого інтерфейсу: Офіційний сайт Мін’юсту з реєстром заборонених матеріалів працює нестабільно, не має гнучких фільтрів і механізмів точного пошуку. Спроба ввести туди назву книги часто не дає результатів через орфографічні помилки або специфіку формулювань, допущених самими судовими секретарями під час внесення даних. Громадянин чесно намагається перевірити книгу, не знаходить її в базі, публікує оголошення і одразу ж підпадає під оперативну розробку ЦПЕ.

Правозахисники (включно з незалежними експертами зі свободи совісті) відзначають виражений конфесійний дисбаланс у застосуванні статті 20.29 КпАП РФ. Серед тих, хто опиняється оштрафованим або заарештованим за зберігання та продаж книг, непропорційно багато мусульман.

Це пов’язано з тим, що в середині 2010-х років регіональні суди на Півдні Росії та в Поволжі провели масові, фактично неконтрольовані заборони класичної та фундаментальної ісламської літератури. Під заборону потрапляли авторитетні збірники хадисів, переклади Корану, праці класичних богословів і популярні книги з ісламської етики. У результаті мільйони російських мусульман за один день перетворилися на мимовільних зберігачів «екстремістських матеріалів». Сьогодні ФСБ і ЦПЕ використовують цей гігантський масив забороненої ісламської літератури як зручний полігон для штучного завищення показників розкриття, виписуючи штрафи домогосподаркам і рядовим віруючим.
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/426023

Кейс Діани Індреєвої в Нальчику наочно демонструє, що стаття 20.29 КпАП РФ остаточно втратила свій первісний сенс — запобігання поширенню небезпечних радикальних матеріалів. Замість цього вона трансформувалася в інструмент адміністративного терору проти рядових громадян. Людину притягають до відповідальності не за умисел розпалити ненависть, а за технічну неможливість зорієнтуватися в хаотичних, непрозорих і кривих списках Міністерства юстиції РФ.

Правозахисні організації наполягають на радикальній реформі Федерального списку екстремістських матеріалів: запровадженні мораторію на переслідування за друковані книги, видані до їхнього внесення до реєстрів, повному очищенні списку від класичної релігійної літератури та впровадженні жорстких вимог до міжнародної ідентифікації (ISBN) кожного об’єкта, що забороняється. Доти, доки ці заходи не прийняті, будь-яка спроба продати стару сімейну бібліотеку в КБР залишається зоною підвищеного юридичного ризику.

Фабрикація диверсій чи реальна загроза? Аналіз затримання уродженця України в Кабардино-Балкарії у справі про підготовку підриву газопроводу

Управління ФСБ Росії по Кабардино-Балкарській Республіці відзвітувало про затримання в Майському районі КБР 40-річного громадянина РФ, уродженця України. Йому інкримінують підготовку до вчинення диверсії на об’єкті критичної інфраструктури. Силовики стверджують, що затриманий діяв за завданням українських спецслужб і планував здійснити підрив газорозподільної системи регіону.

Щодо чоловіка порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 30 та частиною 1 статті 281 Кримінального кодексу РФ (Приготування до диверсії). Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 20 років. Суд оперативно санкціонував запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Ця справа поповнила низку аналогічних процесів за статтями про «диверсії» та «державну зраду», що захлеснули регіони Північного Кавказу, і актуалізувала системні правозахисні ризики, пов’язані із закритістю пенітенціарної системи та методами ведення слідства органами держбезпеки.

Згідно з офіційним прес-релізом відомства, підозрюваний нібито ініціативно встановив контакт із кураторами зі Служби безпеки України (СБУ) і «за їхнім завданням придбав компоненти для виготовлення саморобного вибухового пристрою». Метою передбачуваної атаки було названо газопровід у Майському районі КБР, що забезпечує паливом житлові та промислові об’єкти.

Слідство заявляє, що під час обшуку за місцем проживання затриманого були виявлені та вилучені «готові елементи СВП, листування в месенджерах з інструкціями зі збирання та топографічні карти місцевості». На підставі цих матеріалів, а також оперативної зйомки затримання, яку негайно розтиражували державні ЗМІ, суд ухвалив рішення про ізоляцію фігуранта в СІЗО.

Юристи правозахисних організацій та експерти у справах про державну безпеку, які аналізують динаміку подібних процесів на Північному Кавказі, закликають вкрай обережно ставитися до офіційних репортажів ФСБ. У кейсах цієї категорії регулярно фіксуються наскрізні патерни порушень прав людини:

• Повна інформаційна ізоляція та «секретні» адвокати: З перших хвилин затримання підозрювані за статтями про диверсії та державну зраду опиняються відрізаними від зовнішнього світу. До них не допускають незалежних адвокатів, найнятих родичами або правозахисниками. Слідство примусово нав’язує захисників за призначенням (так званих «кишенькових» адвокатів), чия роль зводиться до технічного підписання протоколів допитів і переконання підзахисного погодитися на визнання вини.

• Практика застосування недозволених методів впливу (катування): На Північному Кавказі затримані у справах, що куруються ФСБ, піддаються найжорстокішому фізичному та психологічному тиску. В умовах відсутності гласності зізнавальні показання на камеру (які спецслужби видають за головну улику) нерідко вибиваються під катуваннями струмом, побиттям або погрозами на адресу членів сім’ї. Зафіксувати сліди насильства на ранньому етапі неможливо через недопуск незалежних лікарів і адвокатів до СІЗО.

• Розмитість понять і провокація як метод: Стаття 281 КК РФ у її нинішній редакції дозволяє трактувати як «приготування до диверсії» навіть обговорення теоретичної можливості протесту в інтернеті або купівлю побутових предметів (наприклад, селітри, ацетону чи лазерних указок). Правозахисники не виключають, що в низці випадків громадяни стають об’єктами оперативних провокацій, коли співробітники спецслужб у закритих чатах ведуть листування від імені «українських кураторів», підштовхуючи емоційно нестабільних людей до вчинення необдуманих кроків заради отримання чергових відомчих нагород і звань за «запобігання теракту».
https://www.interfax.ru/russia/1116804
https://expert.ru/news/fsb-presekla-diversiyu-na-gazoprovode-v-kabardino-balkarii

Майський район Кабардино-Балкарії є специфічною територією, де перетинаються міграційні потоки і проживає значна кількість уродженців України, які прибули до регіону в різні періоди (включно з біженцями із зон бойових дій).

В умовах перманентної антиукраїнської кампанії в державних медіа особи з українським корінням, зв’язками або громадянством перебувають у зоні підвищеного ризику. Будь-які їхні контакти з родичами за межами РФ або перекази грошових коштів близьким автоматично верифікуються ЦПЕ МВС і ФСБ як «підозріла діяльність», що спрощує фабрикацію кримінальних справ.

Справа про невдалий підрив газорозподільної системи в КБР відображає загальну тенденцію мілітаризації правозастосовної практики в Росії. Призначення СІЗО людині на підставі оперативних матеріалів, які неможливо піддати незалежній верифікації, демонструє фактичну ліквідацію принципу презумпції невинуватості за державними статтями та справедливого правосуддя в цілому.

Правозахисна спільнота наполягає на необхідності забезпечення максимальної прозорості процесу: негайному допуску до затриманого незалежних адвокатів, проведенні медичного освідування силами цивільних лікарів і відкритому судовому розгляді. Без цих базових гарантій правосуддя справа уродженця України в Нальчику залишиться черговим епізодом закритого позасудового переслідування.

Південний окружний військовий суд засудив неповнолітнього з КБР до 7 років колонії у справі про ІДІЛ і напад на ДПС

Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону виніс жорсткий обвинувальний вирок щодо неповнолітнього жителя Кабардино-Балкарської Республіки. Підлітка визнано винним у підготовці терористичного акту та нападі на співробітників правоохоронних органів. Суддівська колегія призначила неповнолітньому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.

Цей судовий вердикт відображає загальну репресивну тенденцію, що розгорнулася в Північно-Кавказькому федеральному окрузі (СКФО), де каральна система масово відправляє під суд підлітків за особливо тяжкими «терористичними» статтями. При цьому слідчі та судові органи повністю відмовляються оцінювати глибину залучення дітей до радикальних структур, ігнорують фактори психологічних маніпуляцій з боку дорослих вербувальників і використовують формальні юридичні механізми для отримання максимальних строків ув’язнення.

За версією слідства, у 2024 році на території Кабардино-Балкарії було створено підпільний підрозділ міжнародної терористичної організації «Ісламська держава» (ІДІЛ), до якого був залучений неповнолітній підсудний. У цьому випадку, звісно, назву організації сміливо розкрито.

3 липня 2024 року учасники групи нібито ухвалили рішення вчинити напад на співробітників МВС у Нальчику з метою захоплення їхньої табельної зброї. Пресслужба суду заявила, що спочатку вони планували напасти на один з об’єктів, однак двері до будівлі виявилися замкненими. Наступного дня, 4 липня 2024 року, на розі вулиці Ногмова та проспекту Леніна в Нальчику наряд ДПС зупинив таксі, яке проїхало на заборонний сигнал світлофора. З автомобіля вискочив молодий чоловік із ножем і вчинив напад на поліцейських. Під час зав’язаної перестрілки одного з нападників було ліквідовано відповідним вогнем, а другому вдалося зникнути.

У вересні силовики затримали підлітка, якого слідство оголосило тим самим другим учасником нападу на наряд ДПС, що зник. Справу форсовано передали до суду, який кваліфікував дії дитини як співучасть у терористичній спільноті та замах на життя силовиків. Сам підліток стверджує, що те, що сталося, стало для нього повною несподіванкою, і втік він тому, що розгубився і був наляканий.

У рамках цього ж сюжету в листопаді 2025 року обвинувачення в «недонесенні» (ст. 205.6 КК РФ) було пред’явлено молодому жителю Урванського району КБР, який, за версією ФСБ, знав про плани нападників, але не повідомив до органів.
https://m.kavkaz-uzel.eu/articles/426737
https://tlmtr.io/en/channels/1113237779-cknot/posts?cursor=IDw=
https://www.eng.kavkaz-uzel.eu/articles/78674

Правозахисний сектор категорично не згоден з тим, що замість реабілітації та дерадикалізації дітей правоохоронна система використовує виключно каральні заходи.

Підлітки через вік і психологічну незрілість легко стають жертвами маніпуляцій у закритих Telegram-чатах. Професійні вербувальники (або оперативні співробітники під прикриттям) використовують психологічний тиск, обіцяють «героїчний статус» або фінансову винагороду, перетворюючи дітей на сліпі знаряддя злочинів.

Органи держбезпеки демонструють абсолютну глухоту до мотивів неповнолітніх. Замість розплутування ланцюжків і пошуку реальних організаторів силовикам вигідніше ізолювати в СІЗО самого підлітка. Конвеєрна штамповка обвинувачень за особливо тяжкими статтями дозволяє ФСБ КБР закривати відомчі плани з «викриття терористичних осередків» і підтверджувати свою цінність перед Москвою.

Жорсткий вирок Південного окружного військового суду винесено на тлі небезпечної суспільної дискусії: глава Слідчого комітету РФ Олександр Бастрикін офіційно вимагав законодавчо знизити вік кримінальної відповідальності за особливо тяжкі злочини з 14 до 12 років. Це свідчить про те, що держава планує і далі нарощувати масштаби тюремного ув’язнення щодо дітей.

Ситуація ускладнюється тим, що родичі обвинувачених у «терористичних» справах у Кабардино-Балкарії панічно бояться звертатися до правозахисників. Представники регіонального Правозахисного центру заявляють про жорсткий дефіцит даних: при затриманні співробітники ФСБ ставлять сім’ям ультиматум — за будь-якої спроби надати справі розголосу або найняти незалежного адвоката умови тримання підслідного будуть максимально погіршені. Налякані люди погоджуються на закриті процеси і «кишенькових» захисників за призначенням, що дозволяє силовикам безперешкодно штампувати вироки (як у випадку з 18-річним Аліханом Шаоєвим із Нижнього Куркужина, який отримав 10 років колонії за аналогічною схемою).
https://www.eng.kavkaz-uzel.eu/articles/79232
https://www.eng.kavkaz-uzel.eu/articles/79254

Правозахисна спільнота наполягає: винесення 7-річного строку неповнолітньому нальчанину в закритому військовому суді — це очевидний маркер кризи ювенальної юстиції. Діти на Північному Кавказі виявилися беззахисними перед цинічними маніпуляціями вербувальників в інтернеті з одного боку, і жорстким каральним конвеєром спецслужб — з іншого.
https://www.eng.kavkaz-uzel.eu/articles/78674
https://oc-media.org/juvenile-crime-on-the-rise-in-three-north-caucasus-republics/

Статистика зафіксованих правозахисниками вироків і арештів на Півдні Росії вказує на катастрофічні масштаби залучення дітей до жорстких судових процесів:

• Астраханський обласний суд засудив школяра та першокурсника 2008 року народження до 9,5 і 6,5 років позбавлення волі відповідно. Підлітків обвинуватили в державній зраді та диверсіях після того, як анонім у месенджері запропонував їм дрібну грошову винагороду за підпал об’єкта зв’язку.

• У Ставропольському краї суд відправив під арешт 15-річного та 17-річного підлітків у справі про замах на теракт. Сценарій виявився ідентичним — пропозиція легкого заробітку за підпал базової стільникової станції надійшла через Telegram.

• У Волгоградській області до суду передано кримінальну справу проти 17-річної дівчини, якій інкримінують одразу два епізоди диверсійної діяльності за аналогічні підпали базових станцій за вказівкою мережевих кураторів.

• У Ростові-на-Дону у слідчому ізоляторі утримується 15-річний підліток, який має підтверджене психічне захворювання. За даними адвоката Калоя Ахільгова, дитина кинула палаючу ганчірку в бік релейної станції. Ганчірка негайно згасла, не завдавши шкоди, проте ФСБ інкримінувала недієздатному підлітку диверсію та державну зраду. При цьому під час маніпуляцій у чаті вербувальники навіяли дитині, що він діє в інтересах російських спецслужб.
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/426958

Анзор Апажихов і Альберт Табухов засуджені на 20 років у справі тринадцятирічної давності

Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону виніс суворий обвинувальний вирок щодо двох уродженців Кабардино-Балкарії — Анзора Апажихова та Альберта Табухова. Суддівська колегія визнала їх винними в організації та пособництві діяльності незаконного збройного формування, а також в участі в заборонених у РФ терористичних організаціях «Імарат Кавказ» та ІДІЛ.

Кожному з фігурантів призначено покарання у вигляді 20 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму. Однак головним процесуальним аспектом цієї справи є те, що вирок винесено заочно, оскільки підсудні вже багато років перебувають за межами Російської Федерації.

Цей судовий акт розкриває системний правозастосовний патерн на Північному Кавказі: використання інституту заочного правосуддя для винесення максимальних тюремних строків за подіями більш ніж десятирічної давності, що позбавляє обвинувачених базового права на захист і змагальність сторін.

Фабула кримінальної справи повертає правозастосовну практику до періоду активного збройного протистояння в Кабардино-Балкарії в першій половині 2010-х років.

У вересні 2013 року в Урванському районі КБР було введено режим контртерористичної операції (КТО). Під час бойового зіткнення спецназу ФСБ між селищами Кахун і Нижній Черек було заблоковано та ліквідовано місцеву збройну групу. Серед убитих перебував лідер «урванського джамаату» Руслан Макоєв, якому силовики інкримінували серію гучних нападів, включно з убивством ректора Кабардино-Балкарського аграрного університету Бориса Жерукова.

За версією суду Апажихов і Табухов ще у 2013 році добровільно погодилися надавати пособницьку допомогу учасникам цієї групи, що входила до структури «Імарат Кавказ». Згідно з матеріалами справи, вони передавали бойовикам гроші, таємно перевозили їх на автотранспорті, закуповували продукти харчування та підшукували конспіративні квартири.

За даними ФСБ, у 2015 році Апажихов і Табухов залишили територію Росії, виїхали до Сирійської Арабської Республіки, де примкнули до лав забороненого ІДІЛ як бойовики. З цього моменту зв’язок із ними було остаточно втрачено.
https://www.kommersant.ru/doc/8973486
https://epp.genproc.gov.ru/ru/proc_glskfoyufo/mass-media/news/main/e8661106/

Необхідно акцентувати увагу на серйозних системних вадах і ризиках для прав людини, які акумулює в собі цей вирок:

Фактична ліквідація права на захист і змагальність: Заочний процес означає, що підсудні фізично не присутні в залі суду, не можуть дати особисті показання, заявити про алібі або вказати на фальсифікацію доказів. У таких процесах адвокати за призначенням виконують суто декоративну роль, погоджуючись з усіма доводами обвинувачення, що перетворює суд на стерильну процедуру легітимації матеріалів ФСБ.
Обхід строків давності через «консервацію» розшуку: Як і в суміжних кейсах макрорегіону слідчі органи використовують безстроковий характер терористичних статей для реанімації справ тринадцятирічної давності. Оголошення осіб у розшук дозволяє призупинити стандартний перебіг строків давності, консервуючи обвинувачення на десятиліття.
Формування «бази» для транснаціонального переслідування: Головна мета винесення заочного 20-річного вироку — негайне оновлення даних у базах Інтерполу шляхом розсилки «червоних повідомлень» (Red Notices). Як заявляють правозахисні центри SafeGuard Defenders і Red Notice Monitor, РФ систематично використовує міжнародні поліцейські канали для переслідування кавказьких біженців у третіх країнах (Туреччина, країни ЄС, Близький Схід). Наявність вироку військового суду, що набрав чинності, суттєво спрощує для Москви запуск механізмів адміністративного видворення та екстрадиції біженців із таборів тимчасового утримання за кордоном.

Заочний вирок Анзору Апажихову та Альберту Табухову — це черговий приклад мобілізаційної роботи репресивної машини, яка продовжує переробляти архіви початку 2010-х років для демонстрації стовідсоткової розкриваності. Винесення таких суворих строків в умовах повної відсутності підсудних і незалежного контролю порушує міжнародні стандарти справедливого судового розгляду.

Верховний суд республіки визнав незаконним арешт забудовника Андзора Халілова, оголивши процесуальний абсурд обвинувачень у «тероризмі»

Верховний суд Кабардино-Балкарської Республіки задовольнив апеляційну скаргу сторони захисту та скасував постанову про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо відомого нальчикського забудовника Андзора Халілова у справі про порушення при залученні коштів пайовиків. Цей судовий акт має ключове значення для правозахисного моніторингу: вища судова інстанція регіону де-факто визнала грубе порушення міжнародних зобов’язань з боку органів прокуратури та слідства.

Андзор Халілов очолював будівельну фірму в Нальчику. У зв’язку з економічною кризою та претензіями з боку наглядових органів у 2024 році він залишив межі Російської Федерації. У січні 2025 року МВС оголосило його в міжнародний розшук, а в березні його затримали на території Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ). Наприкінці грудня 2025 року відбулася офіційна депортація та екстрадиція підприємця до Росії.

Російські силовики інкримінували забудовнику два склади: суто економічний — незаконне залучення грошових коштів громадян (ч. 2 ст. 200.3 КК РФ), та особливо тяжкий державний — сприяння терористичній діяльності (фінансування тероризму). У травні кримінальну справу за «будівельною» статтею слідчі навмисно виділили в окреме провадження.

Суть процесуального свавілля, яке оскаржив адвокат В’ячеслав Блажко у Верховному суді КБР, полягала в спробах держобвинувачення штучно продовжити тримання Халілова під вартою всупереч прямим нормам КПК РФ:

За статтею 200.3 КК РФ Халілову був призначений арешт строком на 3 місяці (до 3 серпня). Після закінчення цього часу прокурор не заявляв клопотань про продовження. Через 10 днів обвинувачення раптово вимагало обрати арешт заново. Адвокат вказав на абсурдність цього кроку: «Халілов уже перебуває в СІЗО (за другою справою), він фізично не може знищувати улики або чинити тиск на свідків». Крім того, захист довів, що сукупний строк тримання під вартою за цією статтею не може перевищувати 6 місяців. Халілов уже відбув 3 місяці під арештом у депортаційній в’язниці ОАЕ і ще 3 місяці в СІЗО Нальчика після надходження справи до суду. Суд першої інстанції не мав права виносити рішення про повторний арешт. Верховний суд КБР погодився з доводами адвоката і скасував незаконний арешт.

Головне правозахисне значення вердикту Верховного суду КБР полягає в тому, що він юридично зафіксував факт офіційної екстрадиції Халілова з ОАЕ. Це відкриває для захисту пряму легальну можливість добиватися повного припинення кримінального переслідування за статтею про «фінансування тероризму».

Згідно з міжнародним правом і офіційною письмовою гарантією, виданою Генеральною прокуратурою РФ владі ОАЕ 23 квітня 2025 року при запиті на видачу, Російська Федерація зобов’язалася притягнути Халілова до відповідальності ВИКЛЮЧНО за той злочин, за яким запитувалася екстрадиція — тобто за статтею 200.3 КК РФ. Відповідно до міжнародного принципу спеціалізації, переслідування виданої особи за інші правопорушення, вчинені до екстрадиції, без спеціальної згоди держави, що видала (ОАЕ), є грубим порушенням міжнародного права. Адвокат В’ячеслав Блажко підкреслив, що захист продовжить доводити незаконність утримання забудовника за терористичним складом.

Саме обвинувачення у сприянні тероризму щодо бізнесмена несе в собі всі маркери стандартної фабрикації справ у Північно-Кавказькому федеральному окрузі:

• Силовики інкримінували Халілову банківський переказ на адресу певного громадянина Сабанчієва, якого ФСБ вважає учасником терористичної структури. Сам забудовник пояснює, що Сабанчієв був його знайомим і звернувся до нього у 2018 році з особистим проханням про фінансову допомогу — виключно на лікування тяжкохворої родички. Про його гіпотетичну причетність до підпілля підприємець знати не міг.

• Обвинувачення ФСБ цілком базується на показаннях ключового свідка на прізвище Карданов. На судовому засіданні Андзор Халілов відкрито заявив, що свідок Карданов є повністю вигаданим персонажем, чиї анкетні дані та показання сфальсифіковані оперативними співробітниками для створення штучної доказової бази. Інші фігуранти цієї справи також категорично заперечують будь-яку причетність до збору грошей для бойовиків.

Кейс Андзора Халілова демонструє небезпечну практику, за якої правоохоронні органи КБР використовують обвинувачення в «тероризмі» для економічного тиску на регіональний бізнес і легітимації незаконних методів кримінального переслідування. Переведення побутових пожертв на лікування в категорію «фінансування екстремістських осередків» і фабрикація свідків ЦПЕ і ФСБ відбуваються в умовах глибокого інформаційного вакууму — через залякування силовиками підслідні часто бояться надавати справам розголосу.

Рішення Верховного суду КБР, який став на бік захисту, — рідкісний прецедент процесуального опору суддівського корпусу тиску з боку спецслужб. Правозахисні організації вимагають від Генеральної прокуратури РФ негайного дотримання міжнародних гарантій, виданих ОАЕ, і припинення незаконного переслідування Халілова за статтею 205.1 КК РФ.
https://memorialcenter.org/ru/news/vs-kbr-otmenil-arest-zastrojshhika-andzora-halilova-po-delu-o-moshennichestve
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/427022
https://www.instagram.com/reels/DeJDlpkt-IT/

Феномен публічних каяттів із СІЗО: чому вибачення обвинуваченого в тероризмі в Нальчику викликали скепсис

У Кабардино-Балкарії зафіксовано нетиповий для слідчої практики випадок: офіційна урядова газета опублікувала «заяву про публічне вибачення та розкаяння» від імені людини, яка перебуває під арештом за тяжкими терористичними статтями. Публікація викликала серйозні дискусії в суспільстві, а незалежні спостерігачі вбачили в ній ознаки психологічного або адміністративного тиску.

25-річний уродженець Нальчика Ельдар Алоєв перебуває у слідчому ізоляторі за обвинуваченням у підготовці теракту, участі в терористичній організації, навчанні терористичній діяльності та спробі виготовлення вибухового пристрою. Його дані були внесені до реєстру екстремістів і терористів Росфінмоніторингу в червні 2026 року.

Текст каяття Алоєва з’явився на 11-й сторінці офіційної газети «Кабардино-Балкарська правда», засновниками якої є парламент і уряд республіки. Згідно з повідомленням видання, Алоєв особисто звернувся до уповноваженого з прав людини в КБР із проханням допомогти донести його розкаяння до громадян.

У самій заяві Алоєв визнає, що з березня по травень 2026 року поділяв деструктивні ідеї, і заявляє про активну співпрацю зі слідством ФСБ. Публікація супроводжується колонкою головного редактора Ранети Бжахової, яка розмірковує про вразливість молоді перед вербувальниками, визнаючи при цьому, що редакції абсолютно не відомі деталі життя Алоєва та реальні мотиви його вчинку.

Аналіз тексту вибачень і реакція регіональної спільноти вказують на цілу низку нестиковок, що змушують сумніватися в щирості та добровільності каяття:

Штучна мова тексту. Звернення написане сухою, бюрократичною мовою з великою кількістю канцеляризмів («повністю усвідомлюю протиправний, деструктивний і суспільно небезпечний характер…», «зобов’язуюся надалі ніколи не вчиняти…»). Це абсолютно нехарактерно для спонтанної мови 25-річного хлопця.
Відсутність верифікації. Користувачі соціальних мереж і коментатори звернули увагу, що під текстом немає ні підпису самого Алоєва, ні печатки відомств. В умовах СІЗО, де доступ до ЗМІ жорстко обмежений, сам факт організації подібної публікації виглядає як скоординована акція силовиків.
Відсутність конкретики. Алоєв «кається» в абстрактних речах, не називаючи ні терористичної організації, ні конкретних адресатів або місць, де планувався теракт.

Скепсис громадськості підігрівається контекстом: практика примусових публічних вибачень, яка спочатку зародилася і масштабувалася в Чечні, в останні роки активно переймається іншими регіонами Росії. Однак якщо раніше вибачатися на камеру або в пресі змушували блогерів, активістів або порушників ПДР, то тепер цей інструмент, судячи з усього, почали впроваджувати безпосередньо всередину слідчого процесу у справах ФСБ. Правозахисники на Північному Кавказі неодноразово заявляли про дефіцит об’єктивних даних у справах про тероризм, оскільки обвинувачені та їхні родичі залякані і бояться звертатися до незалежних адвокатів. У подібних умовах поява «добровільних» каяттів у пресі сприймається місцевими жителями не як ознака виправлення, а як результат роботи закритої системи слідства, де визнання вини та публічне приниження можуть бути умовою пом’якшення вироку або наслідком фізичного впливу.
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/427021
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/427071

Вибори-2026 у Кабардино-Балкарії: від інформаційної тиші до заяв про масові фальсифікації

Виборча кампанія з виборів депутатів Державної думи IX скликання, що відбулася у вересні 2026 року в Кабардино-Балкарії, продемонструвала глибоку кризу довіри громадян до інституту виборів. Процес запам’ятався експертам і місцевим жителям як рекордно пасивний, а завершився традиційними для Північного Кавказу обвинуваченнями в масштабних електоральних маніпуляціях.

Ще напередодні триденного голосування (18–20 вересня) регіональні журналісти та активісти констатували: поточна кампанія стала найслабшою в інформаційному відношенні за всю історію сучасних російських виборів.

Місцеві спостерігачі відзначали «абсолютну тишу» на вулицях міст республіки — у регіоні практично були відсутні портрети кандидатів, не велися публічні дебати, а партії повністю відмовилися від ознайомлення громадян зі своїми передвиборчими програмами.

Зняття Верховним судом РФ федерального списку партії «Яблуко» (під формальним приводом порушення авторських прав на радянські гасла) позбавило частину опозиційного електорату представництва, хоча кандидати-одномандатники, включно з керівником регвідділення Хакімом Кучмезовим, зберегли реєстрацію.

У результаті у жителів КБР сформувалося стійке відчуття відсутності реальної політичної альтернативи.

Опитування, проведені в Нальчику в перший день голосування, наочно відобразили настрої виборців:

Навіть ті громадяни, які дійшли до дільниць, зізнавалися, що зробити вибір було вкрай складно. Позиції парламентських партій практично не відрізнялися одна від одної, а виборчі дільниці пустували — на них перебували переважно члени комісій і поліція, тоді як незалежних спостерігачів люди просто не помічали.
Значна частина тих, хто прийшов (наприклад, пенсіонери та соціально незахищені громадяни), чесно зізнавалися, що йдуть голосувати виключно з оборонної логіки: «Щоб мій бюлетень не використали».
Частина колишніх активістів і електоральних спостерігачів принципово проігнорували вибори, відкрито заявляючи про невіру в здатність голосування вплинути на цифри, що спускаються «згори». Виборці підкреслювали, що жодна з допущених партій не включила до повістки ключовий суспільний запит — вимогу про припинення військової операції в Україні.

Після закриття дільниць 21 вересня незалежні електоральні аналітики підвели риску під кавказькими кампаніями. Експерти відкрито заявили про те, що офіційні результати явки та розподілу голосів у низці регіонів Північного Кавказу, включно з Кабардино-Балкарією, виглядають повністю сфабрикованими.

За оцінками спеціалістів, зафіксовані незалежними моніторинговими групами аномалії та невідповідності реального потоку виборців підсумковим протоколам свідчать про те, що кампанія в КБР пройшла за звичним адміністративним сценарієм, посиленим повною зачисткою інформаційного поля.
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/426646
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/426740
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/426799

У вересні 2026 року 10 осіб були засуджені Нальчикським гарнізонним військовим судом до реальних строків за самовільне залишення частини в період мобілізації*

Зокрема:

Військовослужбовець Ібрагімов, якого суд у Нальчику засудив до шести років ув’язнення, визнавши його винним у відсутності на службі понад один місяць.

Згідно з матеріалами справи, військовослужбовець Ібрагімов 24 квітня самовільно залишив службу, а 25 червня з’явився до військового слідчого відділу в Нальчику. Слідство вважає, що весь цей час він перебував за місцем свого проживання і проводив час на власний розсуд.

Ібрагімов раніше вже був засуджений до п’яти років і шести місяців позбавлення волі умовно з випробувальним строком на три роки за самовільне залишення частини. З урахуванням цих обставин Нальчикський гарнізонний військовий суд засудив його до шести років позбавлення волі в колонії загального режиму, визнавши винним у відсутності на службі понад один місяць, повідомила сьогодні пресслужба суду на його сторінці в соцмережі «ВКонтакті».

Альберт Дудуєв, якого Нальчикський гарнізонний військовий суд засудив до п’яти років колонії за самовільне залишення частини та неявку на службу тривалістю понад один місяць, вчинені в період мобілізації (частина 5 статті 337 КК Росії). Ця стаття передбачає від п’яти до десяти років позбавлення волі. Про це повідомила пресслужба суду на своїй сторінці у «ВКонтакті».

Згідно з версією обвинувачення, Дудуєв 14 серпня 2025 року самовільно залишив військову частину, дислоковану в Чечні. 27 липня 2026 року його виявив співробітник поліції в Баксані (Кабардино-Балкарія). Весь цей час — понад 11 місяців — він, як указав суд, «проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання».

Альберт Гузоєв, якого Нальчикський гарнізонний військовий суд засудив до п’яти років колонії за самовільне залишення частини та неявку на службу тривалістю понад один місяць, вчинені в період мобілізації (частина 5 статті 337 КК Росії). Ця стаття передбачає від п’яти до десяти років позбавлення волі. Про це повідомила пресслужба суду на своїй сторінці у «ВКонтакті».

Гузоєв 21 липня 2025 року не з’явився до встановленого часу на службу у військову частину в станиці Троїцькій Сунженського району Інгушетії. 2 березня 2026 року поліцейські в Нальчику під час перевірки документів встановили, що він перебуває в розшуку, і доставили його до відділу. Таким чином, на службі військовий був відсутній близько семи з половиною місяців.

Військовослужбовець Жаманов, якого суд у Нальчику засудив до п’яти років ув’язнення, визнавши його винним у відсутності на службі протягом майже шести місяців.

Згідно з матеріалами справи, військовослужбовець Жаманов 17 жовтня 2025 року самовільно залишив місце служби і 15 квітня поточного року з’явився до військової комендатури. Слідство вважає, що весь цей час він перебував за місцем проживання і проводив час на власний розсуд.

Нальчикський гарнізонний військовий суд засудив Жаманова до п’яти років позбавлення волі в колонії загального режиму, визнавши його винним у самовільному залишенні частини, повідомила пресслужба суду на його сторінці в соцмережі «ВКонтакті».

Військовослужбовець Пшуков, якого суд у Нальчику засудив до п’яти років ув’язнення, визнавши його винним у відсутності на службі протягом понад півтора року.

10 вересня Нальчикський гарнізонний військовий суд виніс вирок військовослужбовцю Пшукову, якого обвинувачували за частиною 5 статті 337 КК РФ. Стаття передбачає від п’яти до десяти років позбавлення волі.

Судом встановлено, що Пшуков 27 жовтня 2024 року в період мобілізації самовільно залишив місце служби — пункт тимчасової дислокації військової частини, повідомляє Нальчикський суд на сторінці у «ВКонтакті».

20 липня 2026 року Пшуков добровільно прибув до військового слідчого відділу в Моздоку в Північній Осетії, а з 28 жовтня 2024 року до 20 липня 2026 року він проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання.

Руслан Демченко, якого суд у Нальчику засудив до строку в колонії, визнавши винним у трьох епізодах ухилення від служби в період мобілізації.

Військовослужбовець на прізвище Демченко визнаний винним за частиною 5 статті 337 КК РФ, повідомляє на своїй сторінці у «ВКонтакті» Нальчикський гарнізонний військовий суд.

За даними суду, Демченко «17 липня і 25 листопада 2025 року, а також 9 січня 2026 року, тобто у всіх трьох випадках у період мобілізації» самовільно залишив частину, а в третьому випадку не з’явився на службу без поважних причин.

«У першому випадку 6 жовтня 2025 року Демченка затримали в місті Будьонновську Ставропольського краю, у другому випадку ухилення Демченка від проходження військової служби завершено 8 січня 2026 року, а в третьому випадку 24 липня 2026 року він добровільно прибув до військового слідчого відділу в місті Моздок Республіки Північна Осетія-Аланія. При цьому з 17 липня до 6 жовтня 2025 року, з 23 листопада 2025 року до 8 січня 2026 року, з 9 січня до 24 липня 2026 року він проводив час на власний розсуд. У судовому засіданні Демченко винним себе у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю», — йдеться в публікації.

Хізір Гергов, якого суд у Нальчику засудив до семи років колонії, визнавши його винним в ухиленні від служби в період мобілізації.

Військовослужбовець Гергов визнаний винним у самовільному залишенні місця служби (частина 5 статті 337 КК РФ), повідомив Нальчикський гарнізонний військовий суд на своїй сторінці у «ВКонтакті».

За даними суду, Гергов 1 червня 2026 року не з’явився до встановленого часу на службу у військову частину, розташовану в Ростовській області. Лише 28 липня Гергов добровільно з’явився до військової комендатури в Моздоку (Північна Осетія), а з 1 червня до 28 липня він проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання.

У 2025 році у Гергова вже була умовна судимість за тією ж статтею, тоді йому дали п’ять років колонії умовно. Тепер умовне покарання скасовано, остаточно за сукупністю вироків призначено сім років виправної колонії загального режиму.

Примітно, що мати Гергова на пікеті у Владикавказі в березні цього року вимагала скасувати вирок за залишення частини її сину, якого визнали придатним до служби, незважаючи на отриману на полігоні травму хребта. Правозахисники назвали системною практику повернення недолікованих бійців на службу.
https://www.instagram.com/p/DWPCCFRjIUZ/

Тимур Келігов, якого Нальчикський гарнізонний військовий суд засудив до 5,5 років колонії за неявку на службу, яка тривала майже півтора року в період мобілізації.

Келігову інкримінували неявку в строк на службу тривалістю понад один місяць, вчинену в період мобілізації (частина 5 статті 337 КК Росії). Ця стаття передбачає від 5 до 10 років позбавлення волі.

Згідно з версією обвинувачення, 21 жовтня 2024 року Келігов не з’явився до встановленого часу на службу у військову частину, дислоковану в Калінінградській області. З цього дня і до 15 лютого 2026 року він, як указав суд, «проводив час на власний розсуд». 15 лютого 2026 року Келігова, який керував автомобілем, затримав поліцейський і передав співробітникам військової комендатури, які його розшукували, повідомила пресслужба Нальчикського гарнізонного військового суду.

Микола Солонинка, якого Нальчикський гарнізонний військовий суд засудив до шести років колонії за два випадки неявки на службу.

За версією суду, Солонинка 12 червня і 23 жовтня 2026 року, тобто в обох випадках у період мобілізації, не з’явився до встановленого часу на службу у військову частину в Ростовській області і проживав за місцем проживання в першому випадку до 11 жовтня 2025 року, а в другому випадку до 16 липня, повідомила пресслужба Нальчикського гарнізонного військового суду.

У першому випадку Солонинку госпіталізували до Центральної районної лікарні, а в другому випадку він добровільно прибув до військової комендатури в Моздоку в Північній Осетії.

Судом він визнаний винним за частиною 5 статті 337 КК РФ (стаття передбачає від п’яти до десяти років позбавлення волі) і засуджений до шести років ув’язнення. Відбувати покарання військовослужбовець буде у виправній колонії загального режиму.

Фаніль Шафіков, якого суд у Нальчику засудив до трьох років і п’яти місяців ув’язнення за неявку до частини через тиждень після винесення йому умовного вироку за відсутність на службі.

Згідно з матеріалами справи, військовослужбовець Фаніль Шафіков 3 серпня не з’явився на службу і до 17 серпня проводив час на власний розсуд у Кабардино-Балкарії. Потім він сам прибув до військового слідчого відділу.

Нальчикський гарнізонний військовий суд визнав Шафікова винним у самовільному залишенні місця служби понад десять діб, але не більше одного місяця, і засудив його до трьох років і п’яти місяців позбавлення волі в колонії загального режиму, повідомила пресслужба суду на його сторінці в соцмережі «ВКонтакті».
https://vk.com/public215822488

Підсумково, лише за вересень 2026 року 10 осіб у Кабардино-Балкарії були засуджені до реальних строків за самовільне залишення частини в період мобілізації*.

При цьому 21 вересня 2022 року Володимир Путін оголосив про часткову мобілізацію, а 28 жовтня того ж року міністр оборони відзвітував президенту про її завершення, однак відповідного указу не було. Юристи дійшли висновку, що для завершення часткової мобілізації не потрібен указ президента, пояснив прессекретар Путіна.

Важливо, що всі вищеописані інциденти відбулися значно пізніше 28 жовтня 2022 року, тобто після завершення часткової мобілізації.

24 вересня 2022 року до КК РФ були введені частини 2.1, 3.1 і 5 статті 337 про самовільне залишення частини або місця служби в період мобілізації. Поправками передбачено позбавлення волі на строк до 10 років. Ужорсточення законів після оголошення мобілізації призвело до більш суворих вироків за відсутність у військовій частині.

При цьому станом на кінець вересня 2026 року з початку військової операції в Україні офіційно визнані вбитими не менше 474 військовослужбовців із Кабардино-Балкарії.

У червні 2026 року стало відомо, що з України не повернуться:

Алан Кушхов (Нарткала)
Рустам Татроков (Зольський район)
Асланбек Аккулов (Зольський район)
Мурад Жуков (Зольський район)

До кінця вересня представники влади та силових відомств офіційно визнали вбитими у військовій операції не менше 9752 бійців з півдня Росії: 4846 — із СКФО і 4906 — із ЮФО.

Найбільше вбитих, як і раніше, припадає на Дагестан — 2123. Також підтверджена смерть 976 бійців зі Ставропольського краю, 591 — з Північної Осетії, 474 — з Кабардино-Балкарії, 265 — з Чечні, 212 — з Інгушетії та 205 — з Карачаєво-Черкесії.

Серед регіонів ЮФО найбільша кількість вбитих (1836) припадає на Волгоградську область. Також визнані вбитими 1016 бійців із Ростовської області, 886 — з Краснодарського краю, 763 — з Астраханської області, 264 — з Калмикії та 141 — з Адигеї.

Зазначимо, що реальні втрати серед комбатантів з Північного Кавказу можуть бути значно вищими за офіційно визнані.

Активісти проти СВО

Першим із провідних черкеських (адигських) національних активістів, які відкрито і публічно висловили безкомпромісну антивоєнну позицію, став Ібрагім Яганов. Одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Яганов виступив із різкою критикою дій федерального центру, сформулювавши програмний тезис про те, що «це не наша війна» (вересень 2022 року). У своїх зверненнях він послідовно закликав черкеський народ і жителів Північного Кавказу не брати участі в збройному конфлікті, підкреслюючи згубність мобілізації для генофонду малочисельних корінних народів Кавказу.
https://www.instagram.com/reels/CjIkaWVhDfi/
https://www.svoboda.org/a/protokol-ob-otsutstvii-markirovki-inoagenta-sostavili-na-cherkesskogo-aktivista-yaganova/33066015.html

За свою жорстку громадянську позицію та захист інтересів адигського етносу Ібрагім Яганов зіткнувся із загрозами кримінального переслідування з боку спецслужб за статтями про «дискредитацію» армії РФ і «державну зраду» (ст. 275 КК РФ). Його офіційно внесли Міністерством юстиції РФ до реєстру «іноземних агентів».

Невдовзі виражену антивоєнну позицію публічно проявив ще один видатний черкеський активіст — Айдамір Казаноков.

У травні 2023 року в Тбілісі під час великого інтерв’ю для журналістів «Ехо Кавказу» (регіональна служба Радіо Свобода). Саме на цій міжнародній медіаплатформі Казаноков відкрито озвучив свою позицію проти використання кавказької молоді в бойових діях, пов’язавши антивоєнний протест із фундаментальним захистом корінного черкеського (адигського) етносу та його історичної пам’яті.
https://www.ekhokavkaza.com/a/32419442.html

У березні 2026 року антивоєнна риторика Казанокова стала ще більш вираженою:

«Черкесам не можна бути народом — але можна бути витратним матеріалом.
У Нальчику, у Кабардино-Балкарії, черкесам забороняють мітинги, ходи та будь-які форми самоорганізації. Нам не можна бути народом у себе вдома: не можна проводити Адиге Джегу — традиційні ігрища, не можна повноцінно відзначати 14 березня — День черкеської мови, не можна святкувати 25 квітня — День черкеського прапора, не можна вшанувати пам’ять полеглих за свободу Черкесії 20 травня, не можна 21 травня вийти на ходу в річницю закінчення російсько-черкеської війни 1763–1864 рр.
Але під тим самим національно-ідеологічним і релігійним соусом — можна йти на чужу війну. Можна вмирати за інтереси держави, яка знищила нашу країну, розсіяла народ і досі забороняє нам відновлювати історичну пам’ять і розвивати власну культуру. Ось тільки питання: чому нам не можна жити як народ — але можна вмирати як ресурс?»
https://t.me/The_Circassian_Times/14514

Він також зауважив: «Останнім часом усе частіше звучать заклики вступати до добровольчих батальйонів. Газети, реклама контрактної служби та інтерв’ю з фронтовиками створюють відчуття, що молодь повинна все більше прагнути йти на війну.
Глава добровольчого підрозділу «Ельбрус» закликає слідувати за ним і розповідає про «комфортні умови» на фронті. Коли зону бойових дій описують як «санаторій з релігійним ухилом», виникає відчуття абсурду. Халяльна їжа та кімнати для молитви — це гідні умови для життя, але чи можуть вони бути аргументом для участі в найважчому військовому конфлікті?
Національне середовище, мова та віра повинні об’єднувати і зберігати народ, а не слугувати красивою обгорткою для залучення людей до зони бойових дій».
https://t.me/The_Circassian_Times/14515

Через активістську діяльність Казанокова в рамках незалежного проєкту Circassian Media та жорсткі антивоєнні заяви слідчі органи порушили кримінальну справу. Оскільки активіст перебуває за межами Росії, суд виніс постанову про його заочний арешт. На цій підставі його офіційно оголосили в федеральний розшук, а МВС запустило процедуру його подання в міжнародний розшук. Російська влада кваліфікувала його медіа-діяльність за «терористичними» або «екстремістськими» статтями Кримінального кодексу. У результаті Казанокова офіційно включили до Переліку організацій і фізичних осіб, щодо яких є відомості про їхню причетність до екстремістської діяльності або тероризму. Це тягне за собою повне блокування його активів і рахунків всередині Росії.

Висновок

Комплексний аналіз задокументованих інцидентів, матеріалів судових процесів і правозастосовної практики в Кабардино-Балкарській республіці за звітний період фіксує системну деградацію інститутів правосуддя та цілеспрямоване вибудовування тоталітарних механізмів контролю над громадянським суспільством. Правоохоронна та судова системи регіону повністю перейшли в режим мобілізаційної виконавчості, де базові конституційні гарантії громадян — від свободи слова і совісті до права власності та недоторканності неповнолітніх — послідовно приносяться в жертву відомчій звітності та фіскальній політиці центру.

На основі проаналізованих кейсів правозахисний моніторинг виділяє чотири ключові репресивні тренди, що визначили правовий ландшафт КБР у вересні 2026 року:

Феномен «внутрішньосистемної чистки» та абсолютна монополізація військової цензури.
Масштабування конвеєра «терористичних справ» проти неугодних і підлітків.
Адміністративний терор через непрозорі списки та «подвійне» переслідування за інакомислення.
Економічний тиск під прикриттям антитерористичного законодавства.
Транснаціональні репресії та криміналізація національного руху.

Правозахисна ситуація в Кабардино-Балкарії у вересні 2026 року свідчить про остаточне перетворення регіональної судової системи на карально-фіскальний придаток силових структур. Суди повністю усунулися від дотримання презумпції невинуватості та принципу правової визначеності.

Хава Бештоєва